ВІРУС СКАЗУ

ВІРУС СКАЗУ — ЦЕ НЕГАТИВНИЙ НЕСЕГМЕНТОВАНИЙ ОДНОЛАНЦЮГОВИЙ РНК-ВІРУС РОЗМІРОМ ПРИБЛИЗНО 60 НМ × 180 НМ. ВІН СКЛАДАЄТЬСЯ З ВНУТРІШНЬОГО БІЛКОВОГО ЯДРА АБО НУКЛЕОКАПСИДУ, ЩО МІСТИТЬ НУКЛЕЇНОВУ КИСЛОТУ, І ЗОВНІШНЬОЇ ОБОЛОНКИ, ПОДВІЙНОГО ШАРУ, ЩО МІСТИТЬ ЛІПІДИ, ПОКРИТОГО ТРАНСМЕМБРАННИМИ ГЛІКОПРОТЕЇНОВИМИ ШИПАМИ

ГЕНОМ ВІРУСУ КОДУЄ П’ЯТЬ БІЛКІВ, ПОВ’ЯЗАНИХ АБО З КОМПЛЕКСОМ РИБОНУКЛЕОПРОТЕЇНУ (RNP), АБО З ВІРУСНОЮ ОБОЛОНКОЮ.

БІЛКИ L (ТРАНСКРИПТАЗА), N (НУКЛЕОПРОТЕЇН) І NS (ПОВ’ЯЗАНИЙ З ТРАНСКРИПТАЗОЮ) СКЛАДАЮТЬ КОМПЛЕКС RNP РАЗОМ ІЗ ВІРУСНОЮ РНК. ВОНИ НАКОПИЧУЮТЬСЯ В ЦИТОПЛАЗМІ ІНФІКОВАНИХ ВІРУСОМ НЕЙРОНІВ І УТВОРЮЮТЬ ТІЛЬЦЯ НЕГРІ, ЩО Є ХАРАКТЕРНИМ ГІСТОПАТОЛОГІЧНИМ РЕЗУЛЬТАТОМ ІНФІКУВАННЯ ВІРУСОМ СКАЗУ. БІЛКИ М (МАТРИКС) І G (ГЛІКОПРОТЕЇН) ПОВ’ЯЗАНІ З ЛІПІДНОЮ ОБОЛОНКОЮ. БІЛОК G УТВОРЮЄ ВИСТУПИ, ЯКІ ПОКРИВАЮТЬ ЗОВНІШНЮ ПОВЕРХНЮ ОБОЛОНКИ ВІРІОНУ, І Є ЄДИНИМ БІЛКОМ ВІРУСУ СКАЗУ, ЯКИЙ, ЯК ВІДОМО, ІНДУКУЄ ВІРУСНЕЙТРАЛІЗУЮЧІ АНТИТІЛА.

КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АНТИГЕННІ ТИПИ

РОЗМІЩЕННЯ В РОДИНІ ҐРУНТУЄТЬСЯ НА ХАРАКТЕРНІЙ МОРФОЛОГІЇ ВІРУСНОЇ ЧАСТИНКИ. ПЕРЕХРЕСНО РЕАКТИВНІ НУКЛЕОПРОТЕЇНОВІ АНТИГЕНИ АБО ПОРІВНЯЛЬНІ ГЕНОМНІ ПОСЛІДОВНОСТІ ВИЗНАЧАЮТЬ ВКЛЮЧЕННЯ ДО РОДУ LYSSAVIRUS, ЯКИЙ ВКЛЮЧАЄ ВІРУС СКАЗУ ТА ЩОНАЙМЕНШЕ П’ЯТЬ ІНШИХ ПАТОГЕННИХ СКАЗОПОДІБНИХ ВІРУСІВ. Дослідження перехресного захисту свідчать про те, що тварини, імунізовані традиційними вакцинами проти сказу, можуть бути не повністю захищені, якщо заразитися іншими лізавірусами.

МНОЖЕННЯ

ВІРУСНА РНК ЗНІМАЄ ОБОЛОНКУ В ЦИТОПЛАЗМІ ІНФІКОВАНИХ КЛІТИН. ГЕНОМ ТРАНСКРИБУЄТЬСЯ ВІРІОН- АСОЦІЙОВАНОЮ РНК-ЗАЛЕЖНОЮ РНК-ПОЛІМЕРАЗОЮ. ПОТІМ ВІРУСНА РНК ТРАНСЛЮЄТЬСЯ В ОКРЕМІ ВІРУСНІ БІЛКИ. РЕПЛІКАЦІЯ ВІДБУВАЄТЬСЯ З СИНТЕЗОМ ПОЗИТИВНО-ЛАНЦЮГОВИХ МАТРИЦЬ РНК ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА НЕГАТИВНО-ЛАНЦЮГОВОЇ РНК ПОТОМСТВА.

ПАТОГЕНЕЗ

ВІРУС ПОТРАПЛЯЄ В ОРГАНІЗМ ЧЕРЕЗ ТРАНСДЕРМАЛЬНУ ІНОКУЛЯЦІЮ (ТОБТО РАНИ) АБО ПРЯМИЙ КОНТАКТ ІНФЕКЦІЙНОГО МАТЕРІАЛУ. ПІСЛЯ ПРОНИКНЕННЯ ВІРУС ЗВ'ЯЗУЄТЬСЯ З РЕЦЕПТОРАМИ КЛІТИНИ. ВІРУСИ МОЖУТЬ РОЗМНОЖУВАТИСЯ В КЛІТИНАХ ПОПЕРЕЧНО-СМУГАСТИХ М’ЯЗІВ АБО БЕЗПОСЕРЕДНЬО ВРАЖАТИ НЕРВОВІ КЛІТИНИ. ПОТІМ ВІРУС ЧЕРЕЗ РЕТРОГРАДНІ АКСОПЛАЗМАТИЧНІ ТРАНСПОРТНІ МЕХАНІЗМИ ПОТРАПЛЯЄ ДО ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. ЗАЛЕЖНО ВІД ЗАРАЖЕНОЇ ТВАРИНИ МОЖУТЬ БУТИ ЗАЛУЧЕНІ ЯК РУХОВІ, ТАК І СЕНСОРНІ ВОЛОКНА. ЯК ТІЛЬКИ ВІН ДОСЯГАЄ ЦНС, ВІДБУВАЄТЬСЯ ШВИДКА РЕПЛІКАЦІЯ ВІРУСУ, ВИКЛИКАЮЧИ ПАТОЛОГІЧНИЙ ВПЛИВ НА ФІЗІОЛОГІЮ НЕРВОВИХ КЛІТИН. ПОТІМ ВІРУС ПЕРЕМІЩУЄТЬСЯ З ЦНС ЧЕРЕЗ АНТЕРОГРАДНИЙ АКСОПЛАЗМАТИЧНИЙ ПОТІК У ПЕРИФЕРИЧНІ НЕРВИ, ЩО ПРИЗВОДИТЬ ДО ІНФІКУВАННЯ ДЕЯКИХ ПРИЛЕГЛИХ НЕНЕРВОВИХ ТКАНИН, НАПРИКЛАД, СЕКРЕТОРНИХ ТКАНИН СЛИННИХ ЗАЛОЗ. ВІРУС ШИРОКО ПОШИРЮЄТЬСЯ ПО ВСЬОМУ ОРГАНІЗМУ ПІД ЧАС КЛІНІЧНОГО ПРОЯВУ. З ВИДІЛЕННЯМ ІНФЕКЦІЙНОГО ВІРУСУ ЗІ СЛИНОЮ ЦИКЛ ЗАРАЖЕННЯ

СКАЗОМ ЗАВЕРШУЄТЬСЯ.

ТИПОВІ РЕЗЕРВУАРИ-ГОСПОДАРІ ДЛЯ СКАЗУ

ВИНИКНЕННЯ СКАЗУ СОБАК: