Бендик ср 1

Бендик К.Ю. 3 курс 4 група

САМОСТІЙНА РОБОТА 1. Роль спороутворення у бактерій

Мета роботи:  охарактеризувати спороутворення у бактерій.

За несприятливих умов (нестача їжі, погодні умови, отруєння середовища продуктами життєдіяльності бактерій) багато бактерій здатні стискатися, втрачати воду і переходити в стан спокою до настання сприятливих умов. Деякі види бактерій за несприятливих умов формують спори, які характеризуються значною стійкістю. Ці форми бактерій витримують тривале кип'ятіння, висушування, заморожування, дію різних хімічних речовин.

Найвідомішим та найбільш пристосованим до екстремальних умов типом бактеріальних спор є ендоспори, що формуются всередині клітини деякими представниками типу Firmicutes, наприклад, грам-позитивними Bacillus, Anaerobacter, Heliobacterium та Clostridium. Майже в усіх випадках формується одна ендоспора, тобто це не є процесом розмноження, хоча Anaerobacter може формувати до семи ендоспор на клітину. Ендоспори мають центральне ядро, складене з цитоплазми що містить ДНК та рибосоми, оточене шаром корки і захищене непроникною і жорсткою оболонкою. Ендоспори не показують ніякого метаболізму і можуть витримати екстремальний фізико-хімічний тиск, наприклад високі рівні ультрафіолетового випромінювання, гамма-випромінювання, детергентів, дезинфікуючих засобів, нагрівання, тиску і висушування. У такому неактивному стані ці організми, у деяких випадках, можуть залишатися життєздатними протягом мільйонів років та виживати навіть у космічному просторі.

Спороутворення – це складний процес. Цитоплазма починає втрачати вологу, вона згущується і збирається в тілі бактерії. Там вона покривається щільною оболонкою в декілька шарів, непроникною для різних розчинів та приймає вигляд нового утворення округлої, яйцеподібної або овальної форми, яке називають спору. В щільній оболонці зрілої спори синтез ДНК знижується до мінімуму. Материнська клітина бактерії руйнується, спору втрачає материнський чохол. Частка оболонки в загальній вазі спори становить п'ятдесят відсотків. Спороутворення – це тривалий процес, для завершення якого необхідно близько двадцяти годин. Зовнішній вид клітини може залишатися незмінним або змінюватися. Це залежить від того, який розмір має спору і де вона розташована. Якщо в центрі – то клітина стає схожою на лимон, бочонок або веретено.

Бактерії у вигляді спор можуть три­валий час перебувати у стані анабіозу. Так, у зразках ґрунту, що зберігалися 50-100 років, були виявлені спори бацил. За даними такого роду експериментів, у сухому ґрунті за 50 років зберігання до 90% спор втрачають життєздатність. У сухому стані багато бактерій (якщо не всі з них) упро­довж багатьох років зберігають життєздатність. Для консервації бактерій у колекціях культур вегетативні клітини, як правило, піддають ліофільному висушуванню (висушуванню з замороже­ного стану) і зберігають при кімнатній температурі або низьких температурах у вакуумі. Бактерії, які не витримують ліофілі-зації, зберігаються упродовж багатьох років у вигляді суспензії при температурі рідкого азоту.

CИБІРКА — гостра бактеріальна зооантропонозна інфекційна хвороба, що викликається Bacillus anthracis та має перебіг, залежно від місця проникнення збудника, у шкірній (95%) або генералізованій (кишковій, легеневій, септичній) формі. Захворювання

характеризується інтоксикацією, ураженням шкіри, лімфатичних вузлів, кишечнику, легень та інших органів. Збудник С. — Bacillus anthracis — належить до роду Bacillus, родини Bacillасeae. Це грампозитивна нерухлива велика паличка 3–10 × 1–1,5 мкм з обрубаними кінцями, має капсулу, в зовнішньому середовищі утворює спори, добре росте на простих живильних середовищах. Bacillus anthracis продукує екзотоксин, що складається з трьох компонентів: протекторний антиген, летальний і набряковий фактори. Капсула й екзотоксин є основними факторами патогенності збудника. Джерелом збудника інфекції є хворі на С. тварини, найчастіше велика рогата худоба, вівці, коні, рідше — олені, кози, верблюди, свині. Факторами передачі збудника С. є виділення хворих тварин, трупи, шкіра, внутрішні органи, а також вода, ґрунт, предмети навколишнього середовища, контаміновані спорами збудника. Механізм передачі збудника інфекції найчастіше контактний — при потраплянні спор на травмовану шкіру, слизові оболонки. Можливе також зараження аерогенним, аліментарним і трансмісійним шляхами.

Газова гангрена (міонекроз, клостридіальний міоліт) є інфекцією, що виникає через своєрідні бактерії роду клостридії. Зазвичай збудник газової гангрени вражає м'які тканини організму, особливо кінцівки. Бактерії

потрапляють в організм людини через шкірні покриви, цілісність яких якимось чином було порушено. Газова або анаеробна гангрена виникає через основного збудника Clostridium perfringens, хоча є й інші патогенні клостридії, але зустрічаються вони рідко.

Правець — це захворювання, що передається при контакті зі спорами бактерій Clostridium tetani, які живуть у ґрунті та кишковому тракті тварин.  Можна інфікуватися правцем при потраплянні бруду у рану або

поріз, внаслідок укусів тварин чи травмування гострими предметами, уламками деревини. Від людини до людини це захворювання не передається. Єдиний спосіб захистися від правця — вакцинація. Імунітет після захворювання не формується, і є ймовірність повторного зараження, тому вакцинація необхідна, навіть якщо ви хворіли.

Джерела

https://ru.osvita.ua/vnz/reports/biolog/27243/

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%BF%D0%BE%D1%80%D0%B0

https://yrok.pp.ua/serednya-osvta/7464-sporoutvorennya-ce-proces-utvorennya-spor-prikladi.html

https://studfile.net/preview/2299661/page:12/

https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/522/sibirka

https://phc.org.ua/kontrol-zakhvoryuvan/inshi-infekciyni-zakhvoryuvannya/pravec

https://doc.ua/bolezn/gazovaya-gangrena