семестр 1 / Бендик К.Ю. 4 група 2 курс ср 6
.docxБендик К.Ю. 4 група 2 курс
Факультет ветеринарної медицини 211
Загальні закономірності травлення у сільськогосподарських тварин.
Травлення в ротовій порожнині.
Ротова порожнина виконує кілька функцій, пов'язаних із процесом травлення. Вона слугує для захоплення їжі, пережовування та аналізу їжі. Первинна обробка їжі починається в ротовій порожнині, що проявляється механічним розламуванням їжі шляхом пережовування та змочування їжі слиною. Жування відбувається під час руху нижньої щелепи, що узгоджений з переміщенням їжі ротовою порожниною за допомогою язика й м'язів щік. Всі ці рухи виконуються посмугованими м’язами.
Жування - це рефлекторний акт, контрольований рецепторами слизової оболонки. Імпульси від них передаються до центру жування в довгастий мозок чутливими волокнами трійчастого нерва. Шлях з моторної зони кори головного мозку близький до жувального центру, тому процес жування можна свідомо коригувати.
Під час пережовування шматочки їжі перемішуються і просочуються слиною до консистенції, яку можна проковтнути. Утворена харчова маса проштовхується в початкову частину глотки.
Ковтання - це рефлекторний акт. Ковтальний рефлекс починається зі стимуляції рецепторів біля основи язика, верхньої щелепи або задньої стінки глотки. До центру ковтального рефлексу збудження в довгастому мозку йде від язикоглоткового нерва. Еферентний шлях - під'язиковий нерв, язикоглотковий нерв, трійчастий нерв і блукаючий нерв, що веде до м'язів рота, язика, глотки, гортані і стравоходу.
Початковий етап ковтання здійснюється скороченням посмугованих м'язів, тому ним можна керувати як мимовільно, так і довільно. Стадії ковтання в глотці та стравоході не є довільними, а протікають як мимовільна перистальтика. Глоткова фаза швидка, а стравохідна – повільна. При цьому відбувається координація скорочення м'язів.Скорочення циркулярних над харчовою грудкою проштовхує її в нижчу ділянку, яка розширюється унаслідок скорочення поздовжніх м'язових волокон.
Координоване скорочення багатьох м'язів проштовхує харчову грудку в нижні відділи глотки, а потім у стравохід. На своєму шляху вона перетинає дихальні шляхи, але в нормі не потрапляє в них. Цьому перешкоджає рефлекторне підняття м'якого піднебіння, що закриває носоглотку, й опускання надгортанника, що при зміщенні під'язикової кістки перегороджує вхід до гортані. Центр ковтання через ретикулярну формацію стовбура мозку пов'язаний з іншими центрами, що розміщені тут і в спинному мозку. Під час його збудження гальмується діяльність дихального центру й знижується тонус блукаючого нерва. Це супроводжується зупинкою дихання і вповільненням серцевих скорочень. При порушенні погодженості цих рефлекторних актів або при розмові, сміху під час їжі може відбутися потрапляння харчової грудки в дихальні шляхи.
Функції слини:
змочення твердої їжі і забезпечення формування харчової грудки, здатної просуватися стравоходом;
розчинення деяких інгредієнтів із забезпеченням рецепторам можливості визначити смакові якості їжі;
початковий гідроліз деяких поживних речовин (наприклад вуглеводів);
виконання захисних функцій (слина містить бактерицидні речовини, що забезпечують санацію ротової порожнини; вона може частково нейтралізувати шлункову кислотність при потраплянні соку в стравохід).
Склад слини різних залоз різний. Привушні залози виділяють найрідшу слину, а під'язикові - найбільш в'язку. Важливий фактор, що визначає склад слини, - швидкість секреції. Сумарна інтенсивність секреції усіх залоз коливається від 1 до 200 мл/год у людини. Кількість утвореної слини залежить від сухості й ступеня подрібненості їжі, її хімічного складу тощо.
Основа 99,5 % слини-вода. У ній розчинено багато неорганічних й органічних сполук, таких, як мукополіцукриди, глікопротеіни, білки й електроліти; рН змішаної слини 6,0-7,4. Але різке збільшення швидкості секреції слини може зумовити підвищення рН до 7,8. Осмотичний тиск слини нижчий від такого плазми крові.
Муцин надає слині в'язкості і цим полегшує проковтування просоченої слиною харчової грудки. У слині виявлено такі ферменти, як амілаза, протеаза, ліпаза, кисла й лужна фосфатаза, РНКаза. Але активність більшості з них незначна.
Слина містить також деякі біологічно активні сполуки. Наприклад, лізоцим слини справляє бактерицидну дію, а калікреїн бере участь в утворенні судинорозширювальних кінінів. Кініни разом з нервовими впливами забезпечують підвищення інтенсивності кровотоку в слинних залозах при вживанні їжі. Крім того, слинні залози утворюють гормоно-подібні речовини, які беруть участь у регуляції фосфорно-кальцієвого обміну кісток, зубів і регенерації епітелію слизової оболонки ротової порожнини, стравоходу і шлунка.
Утворення і виділення слини регулюється нейрогуморальними механізмами. Поза процесом травлення виділяється незначна кількість слабкокислої слини. Під час приймання їжі комплекс умовних і безумовних рефлексів забезпечує різке збільшення виділення слини. Безумовні рефлекси виникають при подразненні нюхових, смакових, тактильних, температурних рецепторів. Від них імпульси передаються волокнами трійчастого, лицевого, язикоглоткового й блукаючого нервів у довгастий мозок. Звідки парасимпатичними нервами сигнали направляються до слинних залоз.