благополуччя тварин лб 6

Бендик К.Ю. 3 курс 4 група

Лабораторна робота 6

Тема: Таксиси

Таксис (від грец. таксис - розташування) – вроджений спрямований рух живого організму стосовно якогось чинника, найпростіша форма просторової орієнтації.

Позитивний таксис - рух до чинника (евглена рухається до світла, нічний метелик летить на світло, планарія рухається до їжі).

Фототаксис — тип таксису, властивість клітин або мікроорганізмів орієнтуватися і рухатися у напрямку до або від джерела світла. Це вигідно для фототрофних організмів, оскільки вони можуть орієнтуватися ефективніше всього для отримання світла через фотосинтез.

Прикладом фототаксизму або позитивного фототаксису є комарі, мухи або молі. Особливо влітку, коли їхня присутність більша, вони схильні шукати природні або штучні лампочки, наприклад - і літати навколо них.

Навпаки, інші комахи, такі як таргани, біжать від світла, будучи прикладом негативного фототаксису.

Ф ототаксизм або фототаксис також впливають на рослини. Вони потребують світла для проведення фотосинтезу, процесу, необхідного для їх розвитку.

Таким чином, вони, як правило, ростуть шукають більше впливу сонячного світла. Листя рослини виконують це рух, а коріння завжди ростуть проти сонячного світла.

Ці спрямовані і зростаючі рухи, викликані сонячним світлом, мають певну внутрішню складність.

Наука вивчає і пояснює їх як частину життєвих процесів рослин. Таким чином, рослини отримують сонячне світло через сині рецептори довжини хвилі - відомі як фототропіни . Там то фосфорилювання білків, які будуть ініціювати подальше зростання і рух рослин до світла.

К інези- це ненаправлені рухові реакції, за яких швидкість руху залежить від інтенсивності стимулу, а не від напрямку його дії.

Наприклад, щупальця гідри в пошуках їжі повільно рухаються в різних напрямках, але якщо в безпосередній близькості помістити слину, глутатіон чи водяних бліх (дафній), щупальця починають рухатися набагато швидше.

Прості рефлекси - це мимовільні стереотипні реакції якоїсь частини організму на той чи інший стимул. Ці реакції визначаються спадково детермінованими зв'язками нейронів, що утворюють сигнальні та черепно-мозкові дуги (їх будова досить традиційна: рецептор - доцентровий нейрон – вставний нейрон – відповідний центр ЦНС - відцентровий нейрон – робочий орган).

У плані поведінки прості спинальні рефлекси являють собою або згинальні рухи, які призводять до відсмикування кінцівки від больового подразника, або реакції на розтягування які підтримують рівновагу та позу.

І згинальні рефлекси, і рефлекси підтримки пози є мимовільними та не потребують корекції вищих відділів ЦНС. Однак ці реакції можуть видозмінюватись в залежності від умов і минулого досвіду під впливом головного мозку. Коли це відбувається, вроджені та набуті поведінкові реакції накладаються одна на одну, і в цьому випадку рефлекторний акт буде називатися умовним.

Хемотаксис — тип таксису, у якому одноклітинні еукаріоти, бактерії та окремі клітини багатоклітинних організмів регулюють напрямок та інші характеристики свого руху згідно з певними хімічними речовинами в оточенні. Бактерії знаходять джерело поживних речовин (наприклад глюкози), пливучи у напрямку найвищої концентрації цих молекул, або втікають від отрути (наприклад фенолу) - такі речовини називають хемоатрактантами або хеморепелентами.

Хемоатрактанти й хеморепеленти представляють собою неорганічні або органічні речовини, наділені хемотаксис-індукторною дією у рухомих клітинах. Ці хемотаксичні ліганди створюють хемічні градієнти концентрації, і організми (прокаріотичні або еукаріотичні) переміщуються по градієнту або проти градієнту відповідно.

У багатоклітинних організмах хемотаксис критичний для розвитку та нормальної роботи більшості тканин. Крім того, механізми регуляції хемотаксису тварин можуть використовуватися раковими клітинами протягом метастазу.

Хемотаксис називається позитивним, якщо клітина рухається у напрямку збільшення концентрації хімічного сигналу, та негативним, якщо вона рухається у протилежному напрямку.