ДЗ№3

№

Маніпуляція

Очікувана реакція

Механізм протидії

І. Маніпуляції, що базуються на “правилах пристойності” та “справедливості”

1.

Патентичне прохання “ввійти в становище”, “стати на моє місце” тощо.

Викликати почуття провини, співпереживання, прихильності до маніпулятора, для того, щоб опонент погодився виконати усі його прохання.

Не виконувати те, про що просить маніпулятор. Не піддаватися на прохання про співчуття, запитати, що саме його турбує у власному становищі, адже може бути таке, що ніяких не вирішальних проблем у маніпулятора немає і він просто хоче скористатися вами.

2.

Створення видимості того, що позиція опонента дуже складна і незрозуміла.

Спроба довідатися більше інформації, ніж потрібно насправді, витягти з опонента таємниці або те, про що він не хоче розповідати. Також це може бути спосіб маніпулятора ухилитися від виконання дорученого завдання, адже він “не може його зрозуміти”.

Варто прямо запитати у маніпулятора, що саме йому незрозуміло. Сказати, що ви з легкістю можете йому все пояснити. Скоріше за все він розгубиться, і не знатиме, що вам відповісти.

3.

Демонстрація ставлення до Вас

Маніпуляція полягає у виявленні прихильного ставлення до опонента, вираження поваги, захоплення та зацікавленості. Тож, звертаючись в обраній манері, маніпулятор очікує такого ж схильного та поблажливого ставлення до нього, хоча може на те зовсім не заслуговувати.

Можна бути ввічливим, в цьому нічого поганого немає, але треба зберігати пильність та готовність казати ні, відмовлятися від неприйнятних пропозицій, незважаючи на усвідомлене почуття соціального обов'язку.

4.

Демонстрація власної серйозності та компетентності, категоричні авторитетні заяви, засновані на “очевидних й безсумнівних фактах”.

Маніпулятор намагається змусити оточуючих відчувати його владу та розум, та щоб інші відчували страх здатися не надто розумним, несерйозним та неконструктивним.

Не боятися висловити власну думку та зауважити, якщо деякі аспекти не були розглянуті.

ІІ. Маніпуляції, спрямовані на приниження опонента

5.

Вказування на можливу критику дій опонента з боку колег, клієнтів, суспільства тощо.

Людина, яка маніпулює хоче викликати почуття невпевненості в собі та страх осуду.

Одним з способів протистояння може бути ігнорування такої поведінки або запевнити маніпулятора, що не боїтесь конструктивної критики, тож готові її вислухати та взяти до уваги слушні зауваження.

6.

Демонстрація самовпевненості, безсумнівної переваги та, як наслідок, непохитної впертості

Змусити опонента

бути безпорадним,

запевнивши його, що всі

засоби, які він використовує в роботі - неуспішні та не несуть жодної користі

Не втрачати впевненості

в собі, ставитися до маніпулятора скептично та не боятися висловлювати свою думку щодо неправильних дій з його боку.

7.

Постійне підкреслення того, що аргументи опонента безпідставні й не витримують ніякої критики

Пробудити відчуття

безсилля, установку, що

інші аргументи будуть

неспроможні будь-що довести цій людині. Через безсилля людина може втратити впевненість у собі, своїх аргументах та у подальшому життя боятися висловлювати власні думки.

Людині варто ввічливо сказати,

що інша сторона

не зовсім правильно

вас зрозуміла та спокійно детальніше пояснити свою точку зору.

8.

Періодичне введення в розмову риторичних питань щодо поведінки або аргументації опонента.

Підвести до опонента тенденції

відповідати

в очікуваному ключі

або взагалі не відповідати

внаслідок відчуття

безсилля

Не відповідати на питання,

ненав'язливо відмітити,

що інша сторона формулює

проблему не зовсім

корректно

9.

Поведінка “доброго й підступного”: демонстрація опоненту дружніх почуттів й одночасне обурення ним позаочі.

Зародити невпевненість,

дезорієнтувати і

налякати опонента

З прохолодою

поставитися як

до дружелюбності, так і

до обурення

з боку опонента

10.

Прагнення продемонструвати, що залежність

опонента набагато більша, ніж є насправді.

Завоювати авторитет. Також

змусити опонента сильно

засумніватися у своїх силах. У результаті опоненту буде важко відстояти свою позицію і може бути можливість того, що він “піде на поводу” у маніпулятора.

Настоювати на своїй думці, ставити уточнюючі питання, почувати себе впевнено (або ж робити вигляд) та реагувати холоднокровно на провокацію.

ІІІ. Маніпуляції, що супроводжують складні переговорні процеси

11.

Посилання на авторитети, у тому числі на керівництво, натяки на можливі проблеми.

Зростає невпевненість, відчуття безсилля, можливий страх до керівництва.

Намагатися не давати приводу цим “можливим проблемам” та вести себе вкрай обережно.

12.

“Висмоктування” окремих фраз із контексту, перекручування їхнього змісту.

Очікує ввести вас у незручне становище та побачити у очах розгубленість, збентеженість.

Ввічливо пояснювати, що вас розуміють неправильно та впевнено аргументувати.

13.

Лестощі, підлабузництво, демонстрація “дружнього ставлення”.

Приховування справжніх намірів за так званою завісою “цінності”. Переконати людину в тому, що вона “найкраща”, щоб потім вона відповідала нав’язаному образу і нею було краще маніпулювати.

Ставитись з прохолодою до такої демонстрації “почуттів”, відкинути чужу думку, а саме ігнорувати думку маніпулятора та у голові зневажати її, якою приємною вона б не була. Можливо зрозуміти що саме хоче маніпулятор від вас, яка його кінцева мета.

14.

Відтягування рішення.

Виграти час, для того щоб нав’язати свою думку та продовжити маніпулювати співрозмовником.

Не давати маніпулятору відтягувати рішення, намагатись вирішити проблему якомога швидше, уникати подібних ситуацій з ним.

15.

Імітація розв’язання проблеми, підкреслення безпідставності її подальшого обговорення.

Бажання залишити останнє слово за собою, змусити співрозмовника почуватися нерозумним та поганим, таким, який не може гідно аргументувати свою точку зору.

Чітко та аргументовано виражати свою точку зору, не боятися наголосити, що проблема є важливою і для того щоб її вирішити, потрібно обговорити дану ситуацію та прийти до консенсусу.