Сценічний символ в контексті художньої образності вистави

Мистецтвознавство

Постановка проблеми. Символ у театраль-

(Арто,1993:136).Режисервважав,щотеатрпови-

ному мистецтві є істотно динамічнішим, ніж в

нен бути закодованим, подібно певній мові.

інших видах мистецтва. Винятком певною мірою

Нині театр як осередок унікальної системи

може бути кінематограф. Варто зазначити, що

знакових засобів найменше підлягає структури-

театр не лише використовує форми традиційних

зації саме внаслідок динамічності всіх його еле-

символів, а і створює власні символи, ще не сфор-

ментів. Особливо якщо йдеться про нові жанрові

мовані в теоретичному аспекті за структурою та

категорії у контексті синтезу традиційних форм

поняттями. Тенденція до символізації (на наш

та сучасних перформативних практик. Символ

погляд, зокрема, це має місце в документальному

як основа невербальної мови театру та провідних

тафізичномутеатрі),якаспостерігаєтьсяувітчиз-

режисерських тропів нечасто буває статичним.

няній театральній практиці, підкреслює еволюці-

Тому будь-яка його класифікація досить умовна.

онуваннятеатрувідметафоричногодометафізич-

Відомий театрознавець, автор «Словника теа-

ного,наочнодемонструєперехіднийетапякісного

тру» П. Паві пропонує вивчати сценічні симво-

розвитку цього широкомасштабного процесу від

лізації, розглядаючи сцену як риторичну, тобто

окремих символізацій до структури вистави-міфу.

визначити специфіку театральних тропів, а саме

Аналіз досліджень. Із середини ХХ століття

метафори, метонімії, алегорії. Автор пропонує

символ більш детально розкривається та стає

розглядати знак за допомогою системного під-

об’єктом вивчення науки семіотики, засновни-

ходу. «Було б набагато доцільніше (у плані ана-

ками якої є американець Ч. Пірс та швейцарець

лізу вистави) спостерігати

за

конвергенцією

Ф.Соссюр. Дослідникизнакових систем(П. Бога-

або дивергенцією знакових чи, інакше кажучи,

тирьов, Т. Ковзан, О. Зих, К. Леві-Строс, П. Паві,

означальних систем та підкреслювати роль

У. Еко, А. Юберсфельд та ін.) розглядали невер-

творця й глядача у встановленні їхньої динаміки

бальну мову театру як систему унікальних, при-

(Паві, 2006: 470), оскільки «жоден знак театраль-

таманних винятково театрові знаків. Саме вони

ної вистави не можна зрозуміти поза системою

підготували наукову базу для вивчення символу

інших знаків» (Паві, 2006: 470).

як одного з найважливіших компонентів у струк-

На практиці П. Паві стикається з відкриттям,

турі вистави.

а саме «знак мобільний як щодо його означаль-

Окремі положення та висновки концепцій, в

ного, так і його

означеного.

Те

саме

означене

яких символ розглядається як специфічна куль-

(наприклад, будинок) можна конкретизувати

турна форма, що забезпечує трансляційну та

різними означальними: декорація, музика, жест

комунікативну спроможність мистецтва, стали

та ін. І, навпаки, те саме означальне може

для автора методологічною основою дослідження

почергово набувати декілька означених» (Паві,

(Е. Кассірер, Ч. Морріс, Ч. Пірс, К. Г. Юнг). Ана-

2006: 470). Автор наводить приклад значення

логічно до праць, в яких символ інтерпретується

цеглин у виставі

П. Брука “Ubu aux

Bouffes”.

як один з елементів, що визначає тип пізнаваль-

Ці значення різні, а саме їжа, сходи, зброя тощо.

ної активності суб’єкта та її культурні значення

Подібну аналогію можна провести з виставою

(М. Бахтін, О. Лосєв, Ю. Лотман та ін.) (Крипчук,

К. Степанкової «Схоже на щастя» в Київській

2013: 1–2).

академічній майстерні театрального мистецтва

Метою статті є комплексний аналіз різних

«Сузір’я»,колидекораціяпроходитьрізніперевті-

аспектів театрального символу в контексті худож-

лення. Режисерка використовує валізи, які впро-

ньої образності театральної вистави.

довж вистави набувають різних значень. Саме на

Виклад основного матеріалу. З інтенсивним

здатності маніпулювати кодами та спроможності

розвитком наукового прогресу, в умовах ринко-

вибудувати їх у певній ієрархії акцентує увагу в

вої конкуренції театр опинився у стані кризи,

своїх дослідженнях П. Паві.

коли спостерігаються застарілі сценічні процеси

Символ як мова сучасного театру, як потужний

та відмова від творчих пошуків. Європейський

засібвтіленняідеївиставиможебутиструктурова-

рух авангарду є тим очікуваним поштовхом, який

ний та проаналізований за допомогою семіотики.

створив умови, де театральна дія отримує пере-

Використання зв’язку об’єкта з його

духовним

вагу над дією драматургічною. Про це писав

змістом повинне спиратися на поняття архетипів,

видатний режисер А. Арто, що пропонував зовсім

які впливають на формування глядацького сприй-

новийтеатр,основоюякогоєміфотворчістьрежи-

няття сценічної дії.

сера,яканепідпорядкованадиктатурідраматурга:

Варто зазначити, що тенденція дослідження

«ми відкидаємо забобонну залежність театру від

систем театрального знаку дозволяє більше роз-

тексту, ми відкидаємо диктатуру письменника»

ширити кордони можливих комбінацій, що не

20

Актуальнi питання гуманiтарних

наук. Вип

36, том 2, 2021

Мистецтвознавство

створюватинові(умовні)–символисуб’єктивного

балету). Усі дії опери відбуваються в певних

пізнання світу, які беруть безпосередню участь у

запропонованих обставинах, які є незмінними.

створенні метасимволу.

Ми звертаємо увагу на змінах кольорів та на

Варто зазначити, що у структурі цих символів

таємничому зникненні дверей. Якщо в першій

головним формуючим етапом є метафора, утво-

дії в кімнаті їх п’ять, то наприкінці четвер-

рена за допомогою смислових фізичних дій, що

тої – лише одна. Двері, які на початку вистави

згодом набуває статусу дій символічних (Крип-

виконували службову функцію та сприймалися

чук, 2020). Умовний

символ зберігає власне

як «вхід – вихід», за кількістю та кольоровою

символічне значення тільки в рамках вистави та

гамою поступово набувають символічного зна-

є необхідною умовою в творчому процесі ство-

чення, перетворюються на антипод стіни. Звер-

рення символічного образу – метасимволу, який

таємо увагу на те, що зі зменшенням кількості

існує як самостійний символічний образ, симво-

дверей збільшується сценічний простір сцени.

лічний образ персонажа та символічний образ

Також символіка дверного отвору, як єдиного

постановки загалом.

виходу, асоціюється зі смертю. Знак у цьому

Ідеальний театр, на наш погляд, завжди більш

разі набуває статусу символу.

духовний, він дозволяє глядачеві залучити всі

Символ-метафора

є корелятивним

типом

рівні сприйняття – фізичне, психічне та мен-

зв’язку, розрахованим на суб’єктивний рівень

тальне.Уцьомусенсіспрацьовуютьаналогії:мен-

сприйняття. Метафорою є «центральна тема, ідея

тальному плану відповідає ідея вистави, психіч-

або образ, створені актором, сценографом у про-

ному – художній образ, фізичному плану – форма

цесі постановки драми на сцені. Поняття суго-

вистави. Такий принцип триєдності становить

лосне образу вистави» (Клековкін, 2012: 327).

модель будь-якого творчого процесу. Водночас

Наявність у театрі символічного зв’язку виконує

символ у творчому процесі створення вистави

слово «символізація», та, незважаючи на її мета-

відбивається в усіх трьох аспектах як результат

форичнуознаку,існуєпервиннавізуальнаформа–

дієвогозв’язкуоб’єктазхудожнімобразом(Крип-

об’єкт, який апелює до уяви глядача, що в певний

чук, 2020: 101).

момент сценічної дії

виконує функцію символу.

Об’єкт у цьому разі є певною вираженою для

У цьому разі назва п’єси, подія, лінія діалогу або

людського сприйняття формою (будь то пред-

запропоновані обставини порівнюються з чимось

мет, дія або звук), зв’язок цієї форми з ідеєю, яка

ще, посилюючи первинне значення.

виникає в процесі символізації, надає формі нове,

У центрі уваги моновистави «Голос тихої без-

несподіване звучання, наділяючи її невідомим досі

одні» Запорізького академічного театру

молоді

змістом, створюючи в уяві глядача певний образ.

(реж. О. Плохоткіна) головна героїня – проста

«Вивчаючи символ, ми не тільки розбираємо і роз-

селянка, що розповідає нам власну історію про

глядаємо його як об’єкт, але водночас дозволяємо

втрачену родину. У цій виставі всі речі стають

його творцеві апелювати до нас, бути партнером

одухотвореними та набувають символічного зна-

нашої розумової роботи» (Аверінцев, 2001).

чення. Генеральною метафорою сценографічного

Найчастіше у структурі символу взаємодіють

рішення є двері, від яких наче промені сонця від-

знак, метафора та образ. Тому буде цілком логіч-

ходять дошки, які за динамічного освітлення ще

ним розгалуження цієї взаємодії за трьома мож-

більше нагадують сонце.

ливими аспектами театрального символу: символ-

Звернімо увагу на те, що у цьому прикладі

знак, символ-метафора та символ-образ. Варто

«театральна метафорика народжується поза тек-

зауважити, що у всіх трьох передбачуваних аспек-

стом. Вона здатна творити власний текст, незрів-

тах символ може бути виражений у фізичному,

нянно багатший та глибший за текст літератур-

психічному й ментальному плані одночасно, але

ний» (Пацунов, 2018: 61).

кожному з аспектів притаманна домінанта, яка роз-

Героїня використовує стіл та стілець, «пере-

кривається як визначальна (Крипчук, 2020: 101).

творені на край прірви, з якого вона намагається

Варто сказати, що досить часто перехід від

стрибнути, щоб злетіти» (Коли театр говорить

знаку до символу і навпаки є прихованим, це

тихо). Сценічний простір вистави досить умов-

дає нам підстави розглядати його специфічну

ний. Особливого значення набуває розташову-

структуру як символ-знак. Прикладом симво-

вання стільців навколо столу, немов об’єднання

лізації знаку може бути сценографічне рішення

всіх членів сім’ї у символічне коло. Окремий

Д. Боровського до опери «Травіата» Дж. Верді

акцент приділяється крилам, які немов би відчу-

в Одеському оперному театрі (нині Одесь-

ває за плечима жінка – вони виконують функцію

кий національний академічний театр опери та

головного сценічного образу постановки.

22

Актуальнi питання гуманiтарних наук. Вип 36, том

2, 2021