1

Гревцов С.В., Дідтріх В.І., Корнійчук М.П., Никитенко Т.Л., Ходаківський В.І.

ПІДРУЧНИК

для вищих навчальних закладів 1 і 2 рівня акредитації залізничного транспорту з дисципліни “Організація вантажної і комерційної роботи”

для спеціальності 5.100405 “Організація перевезень і управління на залізничному транспорті”

Під ред. Гревцова С.В. і Ходаківського В.І.

Київ-2005

Передмова

Організація вантажної і комерційної роботи – основа експлуатаційної діяльності залізничного транспорту, від якої у великій мірі залежить ритмічність та ефективність функціонування всього транспортного конвеєра,

утранспортних навчальних закладах це одна з основних спеціальних дисциплін

упідготовці для залізниць фахівців-експлуатаційників, організаторів і командирів перевізного процесу.

Вантажна і комерційна робота, як ніяка інша сфера діяльності залізниць, за невеликий період часу – від розпаду Радянського Союзу до нинішнього періоду, коли вже в основному сформувалася транспортна система України – зазнала великих фундаментальних змін. Із цих причин підручники та навчальні посібники з даної дисципліни втратили свою актуальність і стали непридатними для користування в навчальному процесі.

Поставивши за мету створити новий підручник для навчальних закладів залізничного транспорту, автори намагались, по-перше, врахувати ті зміни, що відбулися на залізничному транспорті, і, по-друге, врахувати тенденції та пріоритети подальшого розвитку у відповідності з курсом нашої країни до ринкової економіки і європейської інтеграції.

Багато змін відбулося в плануванні і організації перевезень вантажів, нові правила яких не допускають прямого втручання урядових установ у цей процес, а забезпечують максимальну самостійність вантажовідправників та залізниць, які будують свої відносини на договірних засадах.

Урезультаті економічної кризи 90-х років, яка не обійшла залізничний транспорт України, виникла своєрідна деформація в структурі вантажних перевезень. Обсяги їх різко знизились, особливо з місць загального користування. Багато вантажних станцій, на яких переважала робота на місцях загального користування (вантажних районах), опинились на межі закриття. Без сумніву, це тимчасове явище. З подоланням кризових наслідків, коли запрацюють на повну потужність підприємства й організації та активізує і поширить свою діяльність в економічному просторі України середній та малий бізнес, робота вантажних районів станцій відновиться, сформується нова її структура і ринок транспортних послуг. У зв’язку з цим не може піддаватись сумнівам важливість таких розділів, як технологічний процес роботи вантажного району станції, організація транспортно-експедиційного обслуговування тощо.

Майбутнє за контейнеризацією вантажних перевезень, для якої властиві організація великих контейнерних терміналів, концентрація контейнерних перевезень переважно в міжнародних транспортних коридорах із курсуванням у них контейнерних поїздів. Набувають значного поширення комбіновані контрейлерні перевезення.

Дуже важливими залишаються питання збереження вантажів, забезпечення безпеки руху поїздів при здійсненні перевезень вантажів на відкритому рухомому складі, зокрема негабаритних, вантажів наливом у цистернах, небезпечних вантажів тощо.

Підручник побудовано за схемою, яка, на думку авторів, є сприятливою для опрацювання і засвоєння викладеного матеріалу.

Викладенню кожної теми або розділу в цілому передує визначальна стаття Статуту залізниць України чи іншого законодавчого документа, яка вказує на правові підстави і нормативну базу діючих умов і правил перевезень, а також блок-схема, яка в загальному плані відображає суть і зміст теми матеріалу, акцентує увагу на його вузлових питаннях, одночасно приводяться основні терміни, які допоможуть студентам швидше і більш якісно засвоїти навчальний матеріал.

Авторський колектив буде вдячний усім викладачам і студентам залізничних навчальних закладів, які нададуть свої зауваження і пропозиції щодо подальшого вдосконалення підручника.

Розділ 1 Основи організації і управління процесом

вантажних перевезень і комерційної роботи

(ст.ст. 1-9 Статуту залізниць України)

1.1Основні положення організації вантажної

ікомерційної роботи залізниць

Залізничний транспорт загального користування є однією з базових галузей економіки України, що забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв’язки і потреби населення у перевезеннях.

Стаття 1 Статуту залізниць України

Статут залізниць України визначає обов’язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентується порядок укладення договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під’їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Стаття 2 Статуту залізниць України

Основні терміни

Залізничний транспорт (залізниця) – вид транспорту, основою якого є прокладена на місцевості рейкова колія, призначена для руху спеціального колісного рухомого складу. В широкому понятті це транспортний комплекс, до якого крім залізничної мережі належать транспортні засоби (локомотиви, вагони), станції, депо інші транспортні споруди і пристрої, а також відповідна інфраструктура, необхідна для роботи транспортного конвеєра.

Вантаж – матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у призначеному для цього вантажному рухомому складі.

Вантажовідправник (відправник вантажу, вантажовласник) – зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка довіряє вантаж залізниці для його перевезення; юридичною особою може вважатись будь-яке підприємство, організація, установа, товариство та інші офіційні об’єднання громадян, в ролі фізичної особи може виступати будь-який громадянин України і інших держав.

Вантажоодержувач (одержувач вантажу, вантажовласник) – зазначена у документі на перевезення вантажу (накладній) юридична чи фізична особа, яка за дорученням вантажовідправника одержує вантаж.

Вантажні операції – навантаження вантажу на залізничний рухомий склад, вивантаження вантажу із залізничного рухомого складу, сортування дрібних відправок та контейнерів, перевантаження в транспортні засоби іншого виду транспорту.

Комерційні операції – оформлення перевізних документів, оформлення приймання і видачі вантажу, розрахунки за перевезення, укладання договорів тощо.

Перевізні документи – накладна та інші документи, які супроводжують вантаж при перевезенні. Докладно розглядаються в розділі 4.

Статут залізниць України – основний документ, який регламентує відносини залізниць та її користувачів у перевізному процесі.

Правила перевезень вантажів – нормативний документ, який конкретизує передбачені Статутом залізниць України положення щодо участі та обов’язків сторін (залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача) у процесі перевезення вантажів.

Технічні умови навантаження і кріплення вантажів – нормативні вимоги щодо способів розміщення, навантаження, кріплення вантажів у вагонах, забезпечення безпеки руху, збереження залізничного рухомого складу та вантажів. Розглядаються в розділі 10.

Тарифи на перевезення вантажів – система цінових ставок та правил їх застосування, за якими проводяться розрахунки за перевезення залізницями; тарифи зосереджуються і систематизуються в тарифних керівництвах. Докладно розглядаються в розділі 5.

Збірник правил перевезень і тарифів залізничного транспорту –

офіційне періодичне видання, в якому публікуються затверджені згідно зі Статутом залізниць України нормативні акти з питань перевезення, поточні зміни і доповнення до Статуту, Правил перевезень, тарифних керівництв, інших нормативних документів.

•доставка вантажу на станцію відправлення, ця операція здійснюється, якщо навантаження виконується зі складу станції і відсутня у випадку відвантаження з під’їзних колій вантажовідправника;

•приймання вантажу до перевезення, накопичення і зберігання його на станції перед навантаженням у вагони;

•навантаження у вагони, маневрові операції, пов’язані з їх прибиранням;

•формування поїзда і підготовка його до відправлення;

•відправлення поїзда з вантажем зі станції відправлення;

•операції з вантажем на шляху прямування, тобто в процесі транспортування (розформування, формування і прямування поїздів, сортування контейнерів і дрібних відправок тощо);

•перевантаження з одного виду транспорту на інший при змішаних перевезеннях (наприклад, залізнично-водних);

•прибуття поїзда з вантажем на станцію призначення;

•розформування поїзда на станції призначення вантажу;

•подача вагонів з вантажами до місця вивантаження;

•вивантаження вантажу з вагонів;

•оформлення видачі вантажів і кінцеві розрахунки за перевезення;

•видача вантажу одержувачу;

•доставка вантажу зі станції призначення на склад одержувача.

Увище приведеному переліку операцій є такі, що виконуються за участю автомобільного транспорту: доставка вантажу від складу відправника до станції відправлення та зі станції призначення на склад одержувача. Ці операції можуть виконуватися експедиційними організаціями або засобами відправників

іодержувачів вантажу. Якщо до складів відправників і одержувачів вантажу підходять під’їзні залізничні колії, тоді вантаж безпосередньо перевозиться у вагонах від складу вантажовідправника до складу вантажоодержувача без участі автомобільного транспорту.

Уперевізному процесі розрізняють технічну і комерційну експлуатацію залізничного транспорту.

Технічна експлуатація – це внутрішня діяльність залізничного транспорту, яку здійснюють її працівники без участі відправників та одержувачів вантажів. До сфери технічної експлуатації входять організація вагонопотоків, забезпечення безпеки і графіку руху поїздів, організація маневрової роботи з вагонами, технічне нормування, використання локомотивів, вагонів тощо. Нормативні положення її викладені в Правилах технічної експлуатації залізниць України (ПТЕ) та інших інструкціях Міністерства транспорту та зв’язку України.

Комерційна експлуатація – це зовнішні зв’язки залізничного транспорту з іншими галузями економіки, підприємствами, організаціями, установами,

окремими особами, які користуються ним. До сфери комерційної експлуатації належить укладання договорів про перевезення вантажів, планування перевезень, приймання до перевезення вантажів від відправників і видача їх одержувачам, документальне оформлення перевезень, зберігання в складах, завантаження вантажів у вагони і вивантаження з них, розробка і виконання правил та умов перевезень, організація контейнерних та пакетних перевезень,

розробка і запровадження тарифної політики, розрахунки за перевезення, забезпечення збереження вантажів під час перевезення, експлуатація вантажнорозвантажувальних машин і механізмів, складського, вагового і холодильного господарств, транспортно-експедиційне обслуговування, експлуатація під’їзних колій і взаємодія з промисловим транспортом, ведення актових і претензійних справ, організація контрольно-ревізійної роботи.

До комерційної експлуатації відноситься також організація перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти.

Правовою основою комерційної експлуатації є Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України за погодженням з іншими міністерствами, відомствами, інші нормативні документи, які розвивають правові положення Статуту.

Головна мета комерційної експлуатації – своєчасна доставка вантажів з пунктів відправлення до пунктів призначення, забезпечення їх збереження під час перевезення.

1.1.2Класифікація вантажних перевезень і вантажів

Узалежності від кількості залізниць і країн, які беруть участь в транспортуванні, вантажні перевезення поділяються на сполучення:

•місцеве (в межах однієї залізниці);

•пряме (в межах двох і більше залізниць);

•змішане (перевезення за участю різних видів транспорту);

•міжнародне (за участю органів транспорту двох і більше держав). Якщо змішані і міжнародні перевезення організовані за єдиним

перевізним документом від пункту відправлення до пункту призначення, то такі сполучення, крім того, називаються прямими. У відповідності зі Статутом залізниць України організовуються перевезення в прямому змішаному залізнично-водному сполученні. При необхідності перевезення можуть бути організовані в прямому змішаному залізнично-водно-автомобільному, залізнично-автомобільному сполученнях та інших. Існують прямі міжнародні залізничні і прямі залізнично-водні сполучення.

Перевезення вантажів залізницями України можуть здійснюватись зі швидкістю:

•вантажною, якою перевозяться переважна більшість усіх вантажів;

•великою, якою перевозяться швидкопсувні вантажі в прискорених вантажних (”холодних”) поїздах;

•пасажирською, якою інколи перевозяться вантажі в пасажирських і пасажирсько-вантажних поїздах.

Швидкість перевезення визначається і вказується в перевізному документі вантажовідправником.

У залежності від кількості вантажу, пред’явленого до перевезення за одною накладною, перевезення виконується вагонними, дрібними, контрейлерними, контейнерними, груповими та маршрутними відправками.

Вагонною відправкою вважається пред’явлена за однією накладною кількість вантажу, для перевезення якого необхідне надання окремого вагона.

Дрібна відправка – кількість вантажу за однією накладною, для перевезення якого не потрібен окремий вагон (контейнер). Правилами перевезень вантажів дозволяється приймати дрібні відправки вантажу масою не менше 100 кг, а домашні речі – не менше 50 кг.

Контейнерна відправка – кількість вантажу, пред’явленого за однією накладною, для якого необхідне надання одного контейнера певної маси брутто

(3, 5, 20, 25, 30 тонн).

Контрейлерна відправка – це завантажений на вагон автопоїзд або автопричіп.

Групова відправка – це кількість вантажу за однією накладною, для перевезення якого необхідне надання більше одного вагона, але менше складу поїзда.

Маршрутною відправкою вважається пред’явлена за однією накладною кількість вантажу, що відповідає ваговій нормі або складу поїзда установленої довжини.

У залежності від характеру і способів транспортування та стану, в якому вантажі перевозяться, вони поділяються на:

•тарно-штучні – упаковані в тару або не упаковані, які перевозяться з обліком місць; в накладній зазначається їх кількість та маса (найбільш цінні вантажі, промислові та продовольчі товари тощо);

•навалочні – перевозяться без обліку місць, із зазначенням в накладній лише маси вантажу (вугілля, руда та її концентрати, щебінь, лісоматеріали, добрива тощо). Навалочні вантажі, упаковані в тару, пакети, сформовані у пачки, зв’язки, перевозяться як тарно-штучні;

•насипні – перевозяться без упакування, насипом (зернові та інші вантажі);

•наливні – транспортуються без тари наливом у вагонах-цистернах і бункерних напіввагонах (нафта, нафтопродукти, більшість хімічних і деякі харчові рідкі продукти).

Навалочні, насипні та наливні вантажі дрібними відправками не перевозяться.

1.1.3Основні поняття про вантажно-розвантажувальні

іскладські операції

Перевізний процес не може здійснюватися без вантажнорозвантажувальних операцій, які виконуються на початку і в кінці цього процесу. Ці операції можуть здійснюватись і в процесі перевезення.

Вантажно-розвантажувальними і складськими роботами називаються операції, пов’язані із завантаженням рухомого складу (вагонів, автомобілів, суден), його розвантаженням, перевантаженням з одного рухомого складу в інший, сортуванням, укладанням і переміщенням вантажів у складах.

У залежності від місця виконання, виду рухомого складу і напрямку переміщення вантажу при його перевантаженні вантажно-розвантажувальні роботи на залізничному транспорті поділяються на:

•вагонні – це роботи, пов’язані із завантаженням вантажів у вагони та вивантаженням їх з вагонів, за виключенням безпосереднього перевантаження вантажів з вагонів на судна та із суден у вагони в портах (перевалочні роботи);

•автотранспортні – це роботи, пов’язані із завантаженням вантажів у автомобілі і вивантаженням їх з автомобілів, за виключенням безпосереднього перевантаження вантажів з автомобілів на судна та із суден у автомобілі (перевалочні роботи), з автомобілів у вагони та із вагонів у автомобілі (вагонні роботи);

•складські – це переміщення вантажів у середині складу або між складами (сортування, комплектація, зважування тощо), не зв’язані з вагонними або автотранспортними вантажно-розвантажувальними роботами;

•перевалочні (суднові) – це роботи, пов’язані з перевантаженням вантажів з вагонів, автомобілів чи складу на судна або баржі, а також із суден і барж – у склад, вагони чи автомобілі.

У процесі транспортування з вантажем можуть теж виконуватись вантажно-розвантажувальні операції. Число їх зростає, якщо перевезення здійснюється за участю декількох видів транспорту. Чим менша кількість вантажних операцій під час перевезення, тим кращі умови перевезення. Найбільш ефективними є перевезення вантажів за схемою “під’їзна колія – під’їзна колія”, коли виконуються тільки дві вантажно-розвантажувальні операції (завантаження у вагон і вивантаження з нього). Кількість операцій зменшується і у випадку безпосереднього перевантаження (перевалки) вантажів

звагонів на судна чи автомобілі, з суден у вагони чи автомобілі, з автомобілів у вагони чи на судна, а також з вагона у вагон. Така технологія переробки вантажів називається прямим варіантом.

Кожну вантажну операцію (навантаження або вивантаження) можна поділити на ряд складових операцій: основну, пов’язану з переміщенням вантажу механізмом (наприклад, навантажувачем, краном) і допоміжні (захват або стропування вантажу, його укладання і розстропування, закріплення вантажу у вагоні чи автомобілі тощо). Необхідно домагатися, щоби були механізовані не тільки основна, а також всі допоміжні операції, тобто виконання вантажно-розвантажувальних робіт повинно бути комплексно механізованим чи автоматизованим.

Вантажно-розвантажувальні операції можуть здійснюватись на місцях загального або незагального користування.

Місцями загального користування називаються прирейкові криті склади, криті та відкриті платформи і площадки, що належать залізницям і використовуються ними для виконання операцій з вантажами різних відправників та одержувачів. Переважно на місцях загального користування навантажуються і розвантажуються тарно-штучні і навалочні вантажі та контейнери.

Якщо такі ж споруди та пристрої знаходяться на території і у власності підприємств, організацій та установ і призначені для переробки тільки власних