4

Розділ 4 Організація перевезень вантажів

(ст. 22-56 Статуту залізниць України)

4.1 Транспортна характеристика вантажів і підготовка їх до перевезення

Відправник зобов’язаний на вимогу залізниці пред’явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару.

Стаття 24 Статуту залізниць України

Вантажі, що потребують тари для їх збереження від втрат, недостач, псування та пошкодження, повинні здаватися до перевезення у непошкодженій тарі, яка відповідає стандартам (технічним умовам), а вантажі на тару та упаковку яких стандартів не установлено, – у непошкодженій тарі, яка забезпечує їх збереження.

Стаття 27 Статуту залізниць України

Основні терміни

Рід вантажу – в залежності від виду і стану, характеру і способів транспортування, як зазначено в розділі 1, вантажі бувають: тарно-штучні,

навалочні, насипні і наливні.

Властивість вантажів – якість, ознака; те що складає відмінні особистості вантажу.

Маркування – маніпуляційні знаки і транспортні написи (основні, додаткові та інформаційні), які наносяться виробником продукції на транспортну тару.

Матеріали пакувальні – матеріали, що служать для загортання, перекладання, щільного укладання, для амортизації і запобігання переміщення вантажів у середині тари, його пошкодження.

Стандартизація – це заміна надмірно різноманітної продукції одного і того ж призначення меншою кількістю найбільш раціональних її видів.

Тара – спеціальний виріб, в якому розміщується готова продукція для якісного і кількісного зберігання і транспортування.

Типізація – це зведення різноманітних конструкцій, технологічних процесів до невеликого числа найбільш раціональних типів.

Уніфікація – це зосередження великої кількості основних типорозмірів в одному або декількох типорозмірах.

Упаковка – це засіб або комплекс технічних засобів, що забезпечують захист вантажів від втрат, пошкодження, забруднення, зовнішнього середовища в процесі транспортування, зберігання і реалізації. Основними елементами упаковки є тара, пакувальні матеріали і засоби консервації.

великовагові; метали і металовироби; зернові; лісні; навалочні; вогнетривкі; овочеві; хлібобулочні. Ця класифікація наведена в Єдиних нормах виробітку і часу.

У переліку вантажів, наведеному в Єдиній тарифно-статистичній номенклатурі вантажів, всі вантажі класифікуються за виробничо-галузевим принципом на дванадцять груп: продукція сільського господарства; продукція лісної, деревообробної і целюлозно-паперової промисловості; руди металів; продукція паливно-енергетичної промисловості; мінеральна сировина; мінерально-будівельні матеріали і вироби, абразиви; продукція металургійної промисловості; продукція машинобудування, приладобудування і металообробної промисловості; продукція хімічної промисловості; продукція харчової, м'ясо-молочної і рибної промисловості; продукція легкої і поліграфічної промисловості; продукція органічної хімії; інші вантажі.

4.1.2 Основні властивості вантажів і їх вплив на умови перевезень

Властивості вантажів

Рис. 4.2 Блок-схема класифікації властивостей вантажів

У процесі транспортування і зберігання з вантажем можуть проходити якісні і кількісні зміни. Як правило, такі зміни відбуваються під впливом зовнішнього середовища, механічних дій при виконанні вантажних робіт і під час перевезення, через несправність кузова рухомого складу і складського обладнання. Значного впливу на якість вантажів можуть завдавати: вологість, температура і газовий склад повітря, запиленість, наявність в його складі мікробіологічної флори і світла. Під дією цих факторів у вантажах проходять

різноманітні біохімічні, фізико-хімічні і мікробіологічні процеси, які властиві окремим видам вантажів.

Фізичні властивості вантажів – гігроскопічність, вологість, чутливість вантажів до впливу води, злежування, сипучість, крихкість, абразивність, розпилення, пиломісткість, в`язкість, злипання.

Гігроскопічність – здатність вантажів легко поглинати водяну пару повітря або виділяти її. Вона властива речовинам, що добре розчиняються у воді (сіль, цукор), утворюють із водою хімічні сполуки (карбід кальцію, негашене вапно), або таким, що мають пористу будову (бавовна, активоване вугілля, чай, кава) та інші.

Сухі речовини поглинають вологу до тих пір, поки їх вологість не врівноважиться з вологою оточуючого повітря. При пониженні вологості повітря, речовини, що мають надлишкову вологість, висихають.

Інтенсивність поглинання вологи вантажами зростає з підвищенням температури, вологості і швидкості руху повітря, а також залежить від площини поверхні вантажу, яка стикається з повітрям, від пористості речовини.

Вологість – визначається відсотковим вмістом вологи в масі вантажу і характеризується ступенем насиченості речовини вологою. Волога в масі вантажу може утримуватися у вільному або зв'язаному стані. Розрізняють відносну (відношення рідини до маси вологого вантажу) і абсолютну (відношення маси рідини до маси сухого вантажу) вологість.

Підвищена вологість сприяє розвитку гнилісних процесів, злежуванню, змерзанню, а також призводить до налипання вантажу на внутрішню поверхню рухомого складу і на робочі органи вантажно-розвантажувальних машин і пристроїв. Понижена вологість приводить до втрати технологічної якості деяких вантажів (волокнистих і шкіряних товарів, тютюнової сировини).

Чутливість вантажів до впливу води, що випадає у вигляді атмосферних опадів, призводить до псування вантажу, втрати якості або товарного вигляду продукції (підмочування продовольчих, текстильних, паперових товарів та інших).

Окремі вантажі (концентрати руд, гранульовані шлаки) мають властивість розрідження: тобто накопичують воду між частинками вантажу до псевдорідкого стану. Це призводить до переміщень вантажу у вагоні при зрушенні поїзда з місця, гальмуванні і до підвищених інерційних зусиль, що виникають в кривих ділянках колії. З цієї причини може мати місце вибивання торцевих стін вагона.

Злежування – здатність окремих часток вантажу зчіплюватися, прилипати до стінок рухомого складу бункерів, одна до одної і утворювати достатньо міцну монолітну масу. Це викликає труднощі при вивантаженні вантажів із вагонів.

Злежування характерне для багатьох навалочних вантажів (мінеральні добрива, сіль, цукор, цемент, що перевозяться без упаковки).

Сипучість – здатність насипних і навалочних вантажів переміщуватися під дією сил тяжіння або зовнішнього динамічного впливу. Сипучість характеризується величиною кута природного ухилу і опору зсуву. Сипучість позитивно впливає на процес навантаження і розвантаження та негативно – в

плані висипання крізь щілини кузова вагону і тари. Вантажі дрібних фракцій піддаються видуванню при перевезенні на відкритому рухомому складі.

Крихкість – здатність деяких вантажів руйнуватися при механічній дії на них (скляні, фарфорові вироби, апаратура тощо). Деякі вантажі можуть набувати крихкості при понижених температурах. Тара і упаковка таких вантажів повинна бути справною і забезпечувати їх збереження від руйнування. При виконанні вантажних робіт необхідно запобігати падінню вантажних місць, киданню, поштовхам, ударам і таке інше.

Абразивність – здатність вантажів стирати дотичні з ними поверхні рухомого складу, вантажно-розвантажувальних машин, споруд. Високою абразивністю володіють: цемент, апатити, боксити, гравій, щебінь та інші. При роботі з абразивними вантажами необхідно вживати запобіжні заходи проти розпорошування і попадання часток продукту на деталі рухомого складу, які труться, і вантажно-розвантажувальних машин.

Розпилення – здатність дрібних часток речовини утворювати з повітрям стійкий пил і переноситися повітряними потоками на значні відстані від місця розташування вантажу. Утворення пилу заважає роботі людей, призводить до значних втрат продукції і забруднення навколишнього середовища.

Пил має підвищену здатність адсорбувати із навколишнього середовища гази, пари і радіоактивні речовини, вступати в хімічні реакції. Пил деяких органічних речовин (вугільний, борошняний, зерновий) у відповідній концентрації здатний запалюватися і вибухати від вогню або електричної іскри.

Найбільше розпилюється цемент, вугілля, борошно, зерно, апатитовий концентрат тощо.

Для запобігання розпиленню вантажів необхідно удосконалювати тару, використовувати спеціалізований рухомий склад і вантажно-розвантажувальні пристрої, встановлювати фільтри у вентиляційних пристроях складів, покривати поверхні вантажів плівками тощо.

Пиломісткість – здатність вантажів легко поглинати пил із оточуючого середовища, що призводить до пошкодження вантажів або визиває необхідність чищення продукції від пилу. Підвищеною пиломісткістю відрізняються волокнисті матеріали тканин, хутряні вироби, вантажі підвищеної вологості та інші.

В’язкість – властивість часток рідини чинити опір переміщенню відносно одна до одної під дією зовнішніх сил. В’язкість характеризує внутрішнє тертя між частками і пояснюється силами молекулярного зчеплення. Розрізняють динамічну, кінематичну і умовну в’язкість.

Хімічні властивості вантажів – самонагрівання, самозаймання,

окислювання, корозія.

Самонагрівання і самозаймання – виникають під дією внутрішнього джерела тепла - хімічних і біологічних процесів які проходять у масі вантажу і підвищують його температуру. Такого самонагрівання зазнають: зерно, сіно, волокнисті матеріали, вугілля, ганчір'я, особливо промаслене, торф тощо.

Окислювальні властивості вантажів — здатність легко віддавати надлишок кисню іншим речовинам. Домішки окислювачів можуть викликати займання горючих матеріалів і забезпечити їх стійке горіння без доступу повітря.

Деякі окислювачі разом з органічними речовинами здатні до створення вибухових сумішей, які вибухають внаслідок детонації, тертя або поштовху. Особливо активними окислювачами є рідкі кислоти, луги, солі, мінеральні добрива, перекис водню тощо.

Перевезення окислювачів вимагає вживання необхідних заходів до нейтралізації їх корозійної дії на металеві частини рухомого складу і засоби механізації вантажно-розвантажувальних робіт.

Корозія – це роз’їдання металів або металевих виробів внаслідок їх хімічної або електрохімічної взаємодії із зовнішнім середовищем. Швидкість корозії збільшується з підвищенням вологості і температури повітря, його забруднення вугільним пилом, золою, хлоридами або газами.

З метою захисту від корозії в процесі перевезення, метали і металовироби ретельно упаковують, у необхідних випадках ущільнюють стіни і покрівлю вагону, покривають антикорозійними змазками.

Реакція на зміну температур - змерзання, морозостійкість, спікання,

теплостійкість, вогнестійкість.

Змерзання – властивість багатьох навалочних вантажів втрачати свою сипучість внаслідок зчеплення окремих часток продукту в суцільну масу в умовах низьких температур (руди металеві, вугілля, пісок, глина тощо).

На змерзання вантажу впливають вологість, теплопровідність, гранулометричний склад вантажу, атмосферні опади. Правилами перевезень передбачені профілактичні засоби проти змерзання. Змерзлі вантажі важко вивантажувати із вагонів.

Морозостійкість – здатність вологих вантажів або тари, що вміщує рідини, витримувати дію низьких температур, внутрішній тиск льоду, не руйнуючись і не втрачаючи первинної форми, та зберігати свої якісні характеристики після розморожування. Заморожування неприпустиме для свіжих овочів, фруктів, рідин у скляній тарі, консервів тощо.

Спікання – властивість деяких вантажів при підвищеній температурі злипатися або згущуватися. Запобігти спіканню практично неможливо. Вивантаження таких вантажів вимагає значних трудових витрат.

Теплостійкість – здатність речовин протистояти розвитку біохімічних процесів, руйнуванню, окисленню, плавленню або самозайманню під дією високих температур. Високі температури найбільш негативно впливають на вантажі рослинного і тваринного походження, вугілля, торф, сланці і вантажі, які містять легкоплавкі речовини.

Вогнестійкість – властивість вантажів не займатися при зіткненні з вогнем, опиратися його впливу, і не змінювати своїх початкових властивостей (кольору, форми, міцності). Вогнестійкість характерна для обмеженого числа вантажів.

Характеристика небезпечності – вогненебезпечні, вибухонебезпечні, шкідливість, отруйність, інфекційність, радіоактивність.

Вогненебезпечність – здатність речовин у випадку виникнення вогнища займатися до прогресуючого горіння.

Вибухонебезпечність – здатність вантажів спричиняти фізичний або хімічний вибух. Фізичний вибух можуть викликати стиснені і зріджені гази. Хімічний вибух являє собою реакцію окислення вибухової речовини киснем,

повітрям, що проходить із великою швидкістю. Горіння вибухової речовини супроводжується детонацією, яка призводить до миттєвого вибуху всієї маси продукту і утворення ударної хвилі.

Шкідливість – здатність парів або пилу уражати чуттєві органи, шкіру, дихальні шляхи і легені людини. Особливо негативно впливають на організм людини пари і пил свинцю, цементу, фосфору, бензину, мінерального масла, дьогтю тощо. Враження може проявлятися у вигляді подразнень, отруєння, захворювання силікозом, інфекційними і шкіряними хворобами.

Отруйність – властивість деяких вантажів завдавати безпосередню небезпечність для здоров’я і життя людей та тварин. Небезпечність отруйних речовин визначається здатністю створювати небезпечні концентрації у повітрі в аварійних ситуаціях.

Інфекційність – може послужити причиною розповсюдження інфекції, захворювання, а в деяких випадках загибелі людей і тварин. До таких вантажів відносяться: тварини, птахи, сирі тваринні продукти, бактеріологічні препарати та інші.

Можливе перенесення карантинних шкідників, хвороб рослин і бур’янів при перевезенні вантажів рослинного походження та деяких видів сільськогосподарської і лісної продукції.

Радіоактивність – здатність деяких речовин до радіоактивного випромінювання, небезпечного для здоров’я і життя людей та тварин.

Біохімічні процеси – автоліз, дихання, дозрівання, проростання, бродіння, гниття, пліснявіння.

У процесі перевезення і зберігання продуктів тваринного та рослинного походження при взаємодії з навколишнім середовищем і під впливом ферментів, що виділяються клітинами цих продуктів, у них відбуваються біохімічні процеси.

Автоліз спостерігається при дозріванні деяких продуктів і полягає в розчиненні їх тканин, обумовленому розпадом білків, вуглеводів і жирів.

Дихання продуктів рослинного походження – це окислення киснем повітря їх складових елементів, яке супроводжується втратою сухих речовин. Втрати тим більші, чим інтенсивніший процес дихання, а інтенсивність дихання тим сильніша, чим вищі вологість і температура повітря, розпад органічних речовин і окислення їх при диханні супроводжуються виділенням тепла, що призводить до виникнення сприятливих умов для самозігрівання, самозаймання і псування вантажу.

Дозрівання відбувається в деяких рослинних продуктах і полягає в тому, що внаслідок ферментативних процесів, що відбуваються в них, у зерні цукор перетворюється в крохмаль, а у плодах крохмаль перетворюється в цукор.

Проростання відбувається в умовах підвищеної вологості і відповідної температури, супроводжується посиленим диханням. Внаслідок цього відбувається зміна хімічного складу продукту. Затримати процеси проростання можна зберіганням продуктів у темних приміщеннях при низьких температурах.

Бродіння являє собою розпад вуглеводів внаслідок дії мікроорганізмів. Розрізняють спиртове, молочнокисле, маслянокисле і оцетокисле бродіння.

Гниття спричиняється розпадом білкових речовин внаслідок життєдіяльності гнилісних бактерій.

Пліснявіння – на поверхні харчових продуктів з’являється білий слизовий наліт, який поступово стає жовтим, коричневим і навіть чорним. Під дією плісняви проходить розпад жирів та вуглеводів і в деяких випадках утворюються отруйні речовини.

Масові характеристики вантажів: густина, питома і об’ємна маса.

Густина рідин – це маса однорідної речовини в одиниці об’єму. На транспорті густину використовують для розрахунку маси рідких вантажів, які перевозяться у вагонах–цистернах і бункерних напіввагонах. Густина рідин змінюється зі зміною температури, тому при використанні показника густини вказується температура, при якій вона була визначена.

Питома маса характеризує масу одиниці об’єму вантажу з урахуванням сумарного об’єму внутрішніх пор і капілярів. Питома маса використовується для розрахунку маси сортового металу, залізобетонних виробів і деяких інших вантажів.

Об’ємна маса характеризує масу вантажу в одиниці об’єму з урахуванням зазорів між окремими одиницями вантажу і пористості речовини. Вона використовується для визначення маси навалочних і насипних вантажів розрахунками. Зміна вологості, гранулометричного складу, наявність золи, призводять до зміни об’ємної маси вантажу. Значний вплив на об’ємну масу насипних і навалочних вантажів мають способи формування штабелів терміни і умови зберігання і транспортування їх.

Об’ємні характеристики – питомий об’єм, питомий навантажувальний об’єм.

Питомий об’єм – це об’єм одиниці маси вантажу. Для насипних і навалочних вантажів питомий об’єм – величина, зворотна об’ємній масі, а для рідин – зворотна густині продукту. Для тарно-штучних вантажів важливо знати основні характеристики окремих вантажних місць: довжину, ширину, висоту, зовнішній об’єм, масу брутто. Об’єм штабеля тарно-штучних вантажів перевищує одиницю об’ємів окремих вантажних місць через наявність зазорів. Збільшення об’єму штабеля оцінюється коефіцієнтом укладки, який залежить від розмірів і форми окремих вантажних місць, способу і щільності їх укладання.

Питомий навантажувальний об’єм показує, який об’єм рухомого складу займає в середньому 1 тонна вантажу.

4.1.3 Підготовка вантажів до перевезення

Вантажовідправник зобов’язаний підготувати вантаж до перевезення таким чином, щоби забезпечувалися збереження і безпека його перевезення, раціональне використання рухомого складу.

У комплекс підготовки вантажів до перевезення входять такі важливі операції як: приведення продукції до необхідного якісного стану (просушування, сортування, охолодження, консервування, соління,

маринування), ущільнення (пресування, подрібнення, підсортування за розмірами, часткове розбирання), упакування (вибір тари, укладання в тару, об’єднання дрібних місць, ув’язування, формування пачок, пакетів), формування відправок (визначення маси, підрахунок кількості місць, нанесення транспортного маркування, накопичення, підбір за напрямками), додаткові операції (підготовка зв’язувальних матеріалів і пристроїв для кріплення вантажів та іншого устаткування).

на долю ручної праці і застосування механізованих та автоматизованих операцій при виконанні вантажних робіт; своєчасну доставку.

Вимоги до продукції, а також до тари і маркування встановлюються стандартами на дану продукцію, Правилами перевезень і Технічними умовами.

Забороняється приймати до перевезення вантажі, якщо на ящиках або інших упакованих місцях є цвяхи, що стирчать, не загнуті кінці дроту, обв’язувальної стрічки тощо.

Довгомірні штучні вантажі повинні бути зв’язані в пачки або мотки дротом у 3-5 місцях. Міцність ув’язки повинна бути такою, щоби можна було піднімати вантаж гаком за будь-яку дротяну ув’язку.

Великовагові вантажі повинні мати спеціальні пристосування для стропування: виступи, рами, петлі тощо.

Вантажі в скляній тарі упаковують у ящики, стінки яких повинні бути вище закупорених бутлів і банок на 5см.

Забороняється складати у штабелі і стопки вантажі в слабкій упаковці, яка не може витримати навантаження від верхніх рядів і вантажів, які мають неправильну форму, що не забезпечує стійкість штабелю.

4.1.4 Категорії стандартів і їх зміст

Відповідно до статті 24 Статуту відправник зобов’язаний на вимогу залізниці пред’явити стандарт або технічні умови, сертифікат на відвантажувану продукцію (якщо вона підлягає сертифікації), а також на її тару. В Україні діють такі категорії стандартів: міждержавні (ГОСТ), державні (ДСТУ), галузеві (ГСТУ), республіканські (РСТ), стандарти підприємства (СТП), технічні умови (ТУУ) і міжнародні стандарти (ІСО). Кожний стандарт має номер: перша група цифр – реєстраційний номер за порядком, друга група складається з двох цифр – рік затвердження стандарту. Наприклад: ГОСТ –

14192-96.

Таблиця 4.1 - Категорії нормативних документів стандартизації