Практичне заняття № 7-8 (4 год.) Синтаксичні норми української мови

Питання:

1. Словосполучення як синтаксична одиниця.

Словосполучення — це така синтаксична одиниця, що утво­рюється поєднанням двох або більше повнозначних слів, пов'я­заних між собою підрядним зв'язком і певними лексико-гра­матичними відношеннями і виражає єдине, але розчленоване поняття. Повнозначні слова, що входять до складу слово­сполучення, нерівноправні: одне з них пояснюване, а друге — пояснювальне. Пояснюване слово називається головним, опор­ним, або стрижневим, а пояснювальне — залежним.

Словосполучення — складне найменування явищ дійсності, в якому повнозначні слова передають окремі деталі, розрізню­ючи ознаки як елементи складного поняття. Це таке поєднан­ня повнозначних слів, яке слугує для позначення явищ дійсності в їх зв'язках і підношеннях. Отже, основною функцією слово­сполучення ( помиї.11 инпа, тобто функція називання. Входячи ришм і окремими снопами до складу речення як елементи його структури, слоінкінніучснняс однією ч основних синтаксичних одиниць.

Ча низкою властивостей словосполучення наближені до ок­ремих слів: І) словосполученню, як і слову, властива номі­нативна функція — воно також означає предмети та явища дійсності, але дає їх повнішу, конкретнішу назву (пор.: лист і лавровий лист, вода і дистильована вода); 2) словосполучення не є комунікативною одиницею, а набуває комунікативної функції лише в реченні, входячи до його складу як структур­ний елемент; 3) словосполучення, подібно до слова, не має пре­дикативних значень та інтонації повідомлення; 4) словосполу­чення має систему форм, або парадигму, яка зумовлена систе­мою форм головного, стрижневого слова (пор., наприклад:роз­порядження декана, розпорядженню декана, розпорядженням декана тощо).

2. Просте речення. Головні члени двоскладного речення. Узгодження підмета з присудком.

Просте речення

Реченням називається граматично та інтонаційно оформлена за законами даної мови синтаксична одиниця, що є засобом формування, вираження й повідомлення думки.

За метою висловлювання речення поділяють на: 1) розповідні, у яких про когось або про щось розповідається; 2) питальні, у яких про когось або про щось запитують; 3) спонукальні, у яких спонукають до дії.

За емоційним забарвленням речення поділяють на окличні (Здрастуй, рідна школо!) та неокличні (Це був ясний день).

Граматичною основою речення є підмет і присудок. За наявністю граматичної основи речення поділяються на односкладні (Сном не прогодуєшся (Нар. тв.)) та двоскладні (Сичі в гаю перекликались…(Т. Шевченко)).

За наявністю або відсутністю другорядних членів речення поділяють на поширені (Шуміла калина край дороги) та непоширені (Зійшло сонце).

Просте речення може бути повним і неповним. Повними називаються речення, у яких наявні всі головні та другорядні члени речення, необхідні для завершеності будови й повноти вираження значення (В чагарниках низькорослих акацій посвистували червоногруді снігурі (Ю. Збанацький)). Неповними називаються такі речення, у яких пропущений головний або другорядний член речення, зрозумілий із контексту або ситуації мовлення (Хвилини здаються тоді за години, години — за дні, дні — за роки (П. Мирний)).

Просте речення може бути неускладненим або ускладненим однорідними членами, звертаннями, вставними словами, словосполученнями та реченнями, відокремленими членами речення.

Головні члени двоскладного речення

Підмет і присудок є організуючими центрами двоскладного речення. Навколо них групуються всі інші члени речення

Підмет - це головний член двоскладного речення, граматично незалежний, що позначає предмет, ознака якого виражається присудком

Присудок - це головний член двоскладного речення, граматично залежний від підмета, що позначає ознака того предмета, що виражений підметом. Так, у реченнях: Почувся хрускіт снігу біля будинку (А. Н. Т.); Навіть у замерзлому віконці мало-мало задеренчало скельце (А. Н. Т.); Спочатку в сімействі відчувалася незручність у звертанні із князем Андрієм (Л. Т.); У піщаних степах аравійської землі три горді пальми високо росли (Л.) - присудки почувся, задеренчало, відчувалася, росли, виражені дієсловами у формі минулого часу, граматично залежать від підметів хрускіт, скельце, незручність, три пальми, виражених іменниками чоловічого, середнього, жіночого роду й сполученням кількісного числівника з родовим падежом ім'я іменника, тому що співвідносяться з ними в роді й числі (почувся хрускіт, задеренчало скельце, відчувалася незручність) або тільки числі (три пальми росли).

Узгодження підмета з присудком

1. Якщо підмет виражений сполученням кількісного чи збірного  числівника з іменником, то присудок ставиться:

• в однині, коли увагу зосереджено на кількості виконавців;  

• у множині, коли увагу зосереджено на назві виконавців або дії, яку вони виконують.

2. Якщо складений підмет означає часовий відрізок (вік людини, кількість років, годин), то присудок ставиться в однині.

3. Якщо до складеного підмета входить неозначено-кількісний числівник (багато, мало, чимало, трохи тощо) або іменник із значенням кількості (десяток, сотня, третина, половина, частина, більшість тощо), то присудок переважно має форму однини й узгоджується з підметом за родами (у минулому часі).

4. Якщо при складеному підметі стоїть означення у формі множини, то присудок теж має форму множини.

5. Якщо підмет виражений словосполученням — іменник у Н.в. + із + іменник в Ор.в. («хтось із кимось»), то присудок має форму множини.

6. При абревіатурах  присудок ставиться в тому самому роді й числі, що й головне слово в словосполученні, від якого утворено абревіатуру.

7. Якшо підмет виражено невідмінюваною власною назвою іншомовного походження, то присудок узгоджується в роді із загальною назвою.

8. При однорідних підметах  присудок переважно має форму множини, якщо він стоїть після  підметів.

9. Перед однорідними підметами присудок  може мати форму як однини, так і множини.

10. При однорідних підметах, з'єднаних розділовими сполучниками, присудок завжди має форму однини.

3. Основні особливості синтаксису ділових паперів: порядок слів у реченні; вживання віддієслівних іменників; розщеплення присудка; узгодження присудка з підметом; складні випадки керування; вибір прийменника; словосполучення дієслівного типу; однорідні члени речення (див: 12,с.160-167).

Специфіка синтаксису

Ділові папери мають специфічний синтаксис. Здебільшого це прямий порядок слів з узгодженими й неузгодженими означеннями.

Вставні слова, які пояснюють окремі поняття чи систематизують їх переважно стоять на початку речення.

Щодо структури речень ділових документів, то майже всі присудки вживаються в теперішньому часі.

Наприклад: Корпорація пропонує провести реорганізацію виробництва.

Поширені в службових документах також пасивні структури.

наприклад: закони приймаються; наказ виконується; вимоги ставляться; угода укладається.

Синтаксис сучасної ділової документації визначається вживанням інфінітивних конструкцій.

Наприклад: створити комісію з національних питань; відкликати працівників сільського господарства.

Характерною особливістю синтаксису документів є - стислість викладу інформації. Найчастіше надається перевага простим реченням. Якщо ж використовуються складні, то вони невеликі.

Типова ознака ділового стилю - використання віддієслівних іменників. Вони дають загальне уявлення про дію.

Наприклад: провести огляд машин до 15 вересня 2014року; подати звіт до 20 серпня 2013 року.

Віддієслівні іменники забезпечують однозначність, узагальненість змісту і надають документам певної офіційності.

У ділових документах уживають складені іменні присудки. Це мотивується тим, що вони конкретніші за дієслівні відповідники.

Наприклад: Пропонуємо проводити змагання після занять. Рекомендуємо надавати перевагу відмінникам.

До складу такого присудка може входити іменник або один чи кілька прикметників і ін..

4. Розділові знаки між підметом і присудком.

5. Розділові знаки при однорідних членах речення.

Завдання:

1. Опрацювати теоретичний матеріал за посібниками 6; 9; 12; 13; 25; 26; 32. Дати відповіді на запитання:

• Який порядок слів передає загальний зміст речення в діловому папері?

Специфічною рисою фахових текстів є прямий порядок слів, який передає загальний зміст речення без спеціального наголошення окремих його елементів. Прямий порядок слів полягає в тому, що підмет стоїть перед присудком; узгоджене означення знаходиться перед означуваним словом, неузгоджене – одразу ж після нього. вставні слова ставляться на початку речення: вони вказують на висловлене раніше, служать для пояснення окремих слів і словосполучень, відсилають до джерел тощо

• Що розуміють під терміном „нанизування відмінків”? Наведіть приклади .

Одним із характерних виявів ділового стилю є “нанизування” відмінків, тобто розміщення кількох слів підряд в одному відмінку, найчастіше в родовому або орудному.

Родовий відмінок виражає приналежність, частину цілого – деталь у складі комплекту, окремий факт у системі та ін. Орудний відмінок виражає знаряддя праці. Такі “низки” родових чи орудних відмінків ускладнюють речення.

Наприклад: Госпдоговірні об’єднання, наділені великими матеріально - технічними з а с о б а м и , централізованими ф о н д а м и й р е з е р в а м и, широкими господарськими п р а в а м и , можуть самостійно роз’яснювати важливі питання н а у к и , т е х н і к и й у п р а в л і н н я.

Довжина і складність будови простого речення збільшується також за рахунок віддієслівних іменників і тих зворотів, яких ці іменники вимагають після себе.

Синтаксис ділової документації характеризується наявністю узвичаєно вживаних інфінітивних конструкцій у реченнях резолютивного змісту. У розпорядчій документації рекомендується вживати дієслова інфінітивної форми (затвердити, зобов’язати, відзначити, попередити та ін.). Наказові форми (наказую, пропоную) застосовуються лише в першій особі однини – в тих документах, які відображають принцип єдиноначальності.

• З якою метою в документах використовують дієприкметникові та дієприслівникові звороти? Зазначте особливості їх уживання .

Дієприкметниковий зворот – це дієприкметник із залежними від нього словами. Дієприкметникові звороти відокремлюються комами лише у тому випадку, коли вони вживаються після слова, яке пояснюють. Наприклад: Контракти, підписані керівником, лежали на столі. Якщо ж дієприслівниковий зворот стоїть перед словом, яке пояснює, то кома не ставиться. Наприклад: Підписані керівником контракти лежали на столі.

В українській мові вживання дієприслівникових зворотів має свої особливості. Слід пам’ятати, що в українській мові активні та пасивні дієприкметники теперішнього часу вживаються дуже рідко, замість них утворюються підрядні конструкції. Наприклад: обов’язки, які (що) виконуються. Активні дієприкметники використовуються тільки тоді, коли вони входять до складу термінів або назв посад. Наприклад: управляющий банком – керуючий банком. При перекладі з російської мови на українську активні дієприкметники залишаються і тоді, коли російському суфіксові -ем- відповідає український -уван- (-юван-).Наприклад: выполняемые обязанности – виконувані обов’язки.

Дієприкметники минулого часу, особливо пасивні, в українській мові вживаються дуже часто, і діловий стиль тут не становить винятку. Наприклад: потерпевший от аварии – потерпілий від аварії, прочитанная книга – прочитана книга.

Дієприслівникові звороти в діловому мовленні вживаються рідше, ніж дієприкметникові. Дієприслівникові звороти завжди виділяються комами. При вживанні дієприслівникових зворотів речення обов’язково повинно мати підмет, тобто обидві дії (головна і додаткова) повинні виконуватись однією особою. Наприклад: Повернувшись з армії, його рекомендували на роботу в міліцію (неправильний варіант) – Повернувшись з армії, він був рекомендований на роботу в міліцію.

Із метою економності вислову й точності відтворення думки в документах часто вживають дієприкметникові та дієприслівникові звороти.

Рекомендацій щодо їх вживання такі:

· Дієприслівниковим зворотом не можна висловити значення часу, причини, умови. Тому якщо треба зберегти смисловий відтінок одного з цих типів підрядних речень, його не слід замінювати дієприслівниковим зворотом.

· Не рекомендується розпочинати речення або абзац дієприслівниковими зворотами, бо це збільшує його обсяг і надає сухого, трафаретного, канцелярського звучання усьому текстові.

· Оскільки смислова близькість дієприслівникових зворотів до підрядних речень менша, ніж у прикметникових зворотів, при заміні – якщо є можливість вибору – про це слід пам’ятати.

• Як ви розумієте поняття „розщеплення присудка ”? Які причини зумовлюють розщеплення присудків у ділових паперах?

Розщеплені присудки (надати допомогу, здобути перемогу — замість допомогти, перемогти) у ді­ловому тексті стають стандартизованими (а часом і уні­версальними) засобами висловлення, тому вони потре­бують особливої до себе уваги.

Причини розщеплення присудків у діловому стилі:

• Далеко не всі словосполучення «дієслово + імен­ник», часто вживані в ділових текстах, мають дієслівний (однослівний) відповідник. Так, немає однослівного від­повідника у словосполученнях здійснити (провести) за­хід, встановити порядок, виявити увагу, дати (випусти­ти) брак та ін. Тут, як бачимо, вибору немає.

• Навіть при наявності дієслівного відповідника словосполучення «дієслово + іменник» може не збігатися з ним за значенням. Порівняйте: проводити, провести змагання - змагатися, надавати, надати допомог - до­помогти. Ці словосполучення набули конкретного зна­чення, близького до термінологічного, а дієслова зберег­ли досить широке загальномовне значення.

• У розщеплених присудках допоміжне дієслово не просто вказує на факт дії; воно ще може виражати дея­кі додаткові смислові відтінки. Порівняйте, наприклад, значення таких дієслів: давати - надавати, вести - про­водити; проводити - здійснювати та ін.

• До складу розщепленого присудка часто входить віддієслівний іменник — термін, який точно кваліфікує певне явище (цього не може зробити звичайне загаль­новживане слово). Наприклад: наїхати (загальновжива­не дієслово) і зробити наїзд (наїзд — юридичне найме­нування певного типу правопорушень); вести перегово­ри — домовлятися та ін.

• До складу словосполучення «дієслово + іменник» можна ввести ще одно або кілька означень: надати (грошову, матеріальну, технічну та ін.) допомогу, вести (дипломатичні, торговельні, попередні та ін.) перегово­ри. Якщо в таких словосполученнях провести заміну, то вона виявляється не завжди можливою і доречною, по­рівняйте: допомогти матеріально — так сказати можна; допомогти технічно — не можна.

• Розщеплений присудок через свою «громіздкість» начебто затримує увагу читача; інформація таким чи­ном не втрачається, а, навпаки, фіксується в пам'яті читача.

• У чому полягає особливість уживання прийменників у діловому тексті? Назвіть поширені помилки при вживанні прийменників.

Прийменник – це службова частина мови, яка разом із відмінковими закінченнями служить для вираження підрядних зв’язків між словами, указуючи на відмінок іменника або займенника.

Правопис прийменника досить часто залежить від способу словотвору. За будовою прийменники бувають прості (у, в, на), складні (з-під, навкруги, з-поза), і складені (відповідно до, незважаючи на, залежно від).

При використанні прийменників у професійному мовленні важливо враховувати:

1 Прийменники у зв'язку, внаслідок, згідно з, відповідно до, у справі властиві діловому мовленні, прийменники насупроти, побіч, попри – розмовній лексиці.

2 Нормативними є як безприйменникові, так і прийменникові конструкції: оплатити проїзд (а не сплатити за проїзд), приурочувати до відкриття (а не приурочувати відкриттю).

3 Варто не нагромаджувати текст прийменниками: У нашій академії у великій актовій залі у період сесії у визначений час будуть проводитися консультації.

4 Відношення мети виражають прийменники для, задля, з метою, на предмет, заради, ради. Прийменник для вживається у всіх стилях мовлення. Прийменник з метою має відтінок книжності, використовувати його слід у офіційно-діловому і науковому стилях. Прийменник на предмет характерний для офіційно-ділового мовлення. Прийменники задля, заради, ради мають відтінок присвяти, тому їх бажано використовувати в особливих випадках.

5 Прийменник завдяки містить вказівку на причину, прийменник через вказує на причину: завдяки Вам, через неуважність.

6 У науковому й офіційно-діловому стилях не допускаються конструкції типу – з дня народження, з дня заснування, варто використовувати: від дня народження, від дня заснування.

7 Прийменникам стосовно, стосовно до надається перевага у науковому й офіційно-діловому мовленні. В усному мовленні переважно вживається прийменник щодо.

• Чи властиве мовленню ділового стилю вживання усталених словосполучень дієслівного типу? Наведіть приклади на користь своєї думки.

У мові ділових паперів е досить обмежений за своїм складом і обсягом набір усталених словосполучень, покликаних обслугову­вати адміністративно-виробничі ситуації, де вони бага­то разів повторюються. Це словосполучення типу взяти до уваги, довести до відома, взяти за основу, залишити нерозв'язаним, взяти на себе зобов'язання та ін.

Серед цих стійких словосполучень є такі, що вжи­ваються у схожих ситуаціях, але різняться своїм словесним наповненням. Якщо це словесне наповнення не дуже конкретне, а саме словосполучення виконує роль «логічної прокладки» для збереження цілісності змісту документа, тоді виникає небезпека змішування близько­значних словосполучень (а значить — зниження загаль­ного рівня документа). Так із двох словосполучень відігравати роль і мати значення складається одне (не­правильне) : відігравати (або грати) значення.

Неправильний вислів мова йдеться складено з двох правильних мова йде про і йдеться про.

Є вислови базуватися на чомусь і спиратися на щось; неправильно базуватися на що та ін.

Часто плутають такі словосполучення на позначення міри, ступеня вияву ознаки: зменшувати (збільшувати) кількість; підвищувати (знижувати) рівень - це правильно побудо­вані словосполучення. Неправильно: зменшувати (збіль­шувати) рівень; підвищувати (знижувати) кількість (на жаль, вони досить часто трапляються і в писемному, і в усному мовленні). Так само неправильним є вислів втрачати якість: можна знижувати (погіршувати) якість і втрачати цінність (знецінюватися).

Особливо багато неточностей, а то й грубих помилок з'являється при некваліфікованому перекладі таких сло­восполучень із російської на українську мову. Наводимо кілька таких російсько-українських відповідників (з ме­тою застерегти від неправильних перекладів).

• Які особливості вживання однорідних членів речення в мові ділового стилю?

1. У ролі однорідних не повинні виступати слова, що виражають родові (ширші) і видові (вужчі) поняття. Так, неправильно: Було посія­но зернових 500 га, вико-бобових 50 га, ячменю 40 га; треба Було посіяно зернових 540 га, у то­му числі ячменю 40 га, вико-бобових 50 га.

2. Не можна будувати однорідного ряду зі слів, зна­чення яких у чомусь збігаються або перехрещуються, наприклад:

Було закуплено нову апаратуру, вимірювальні прилади і пристрої на суму... (тут зна­чення підкреслених слів частково збігаються).

3. У ділових текстах не слід вживати як однорідні ті слова, що виражають різнопланові, тематично не по­в'язані поняття. Це можливо й доречно лише в худож­ніх текстах; в офіційних паперах кожне таке поняття мусить міститися в окремому реченні, наприклад: Готую­чися до атестації співробітників, профком аналізує, як вони беруть участь у громадсько­му житті, допомагають молодим спеціалістам у роботі, вчать, як краще виконувати дору­чення. У цьому реченні поєднано як однорідні три різноаспектні дії; його слід було б розбити на два— що­найменше — речення, тоді можна було б значно точніше й повніше висловити думку.

4. Особливо велику увагу слід звертати на сполучу­ваність слів. Так, неправильно побудовано речення: У резолюції висловлені висновки і побажання, які ми повинні врахувати у своїй подальшій роботі. Адже лише побажання можна висловити, висновки ж — зробити, а цього в реченні не вра­ховано.

5. Якщо при однорідних членах е узагальнююче сло­во, воно повинне за своїм обсягом бути родовим понят­тям до однорідних слів — видових понять. Однорідні члени повинні узгоджуватись з ним у відмінку.

• Коли можуть бути помилки при вживанні стійких словосполучень?

Неправильне використання стійких словосполучень. Багаторазово повторюються адміністративно-виробничі ситуації знаходять своє відображення в обмеженому наборі мовних формул.

Наприклад: наказ видається, посадові оклади - встановлюються, контроль - покладається на кого-небудь або здійснюється, догана оголошується, осуд виноситься і т.д.

Стандартні мовні звороти набувають стійкий характер, по своїй ролі вони наближаються до фразеологізмів. Наприклад, ми можемо написати: допустити порушення, помилку, прорахунок, але не можна написати: допустити дефект, шлюб, поломки, розкрадання. Або: можна здешевити товари і продукти, але не можна здешевити собівартість - собівартість можна знизити.

Часто зустрічаються помилки у вживанні наступних словосполучень.

Неправильно	Правильно
Вислати на розгляд Видати кредит Вести контроль Заводити кримінальну справу Виконати закон Виконати доручення Вживати заходів Грати значення Підвищити успішність	Направити на розгляд Надати кредит Здійснювати контроль Порушувати кримінальну справу Виконати закон Виконати доручення Уживати заходів Мати значення, але грати роль Поліпшити успішність

Помилок, що порушують стійкість словосполучень офіційно-ділового мовлення, можна допустити в документах велика кількість, тому укладач документа повинен якомога частіше звертатися до словника і уточнювати сполучуваність тих чи інших слів.

• Чи однакових форм потребують російські та українські усталені звороти? Наведіть 3-4 приклади і запишіть їх.

З р а з о к: по учебной работе – з навчальної роботи.

2.Переписати. Підмети підкреслити однією рискою, присудки – двома. Дати визначення підметів і присудків.

Дуби сплели кошлаті віти, шумлять в задумі ясени (Л.Дмитерко). Хто правду любить, той наш брат (Л.Українка). Іду на клич доби (О.Підсуха). Майже три роки минуло від того далекого світлого дня (О.Гончар). Земля лежить незасіяна, пересихає (І.Цюпа). Ніч стала здаватися непевною (В.Собко).

3 . Переписати речення, пояснити вживання тире.

1. Наша згода – наша сила. Наша дружба – наша воля (М.Рильський). 2. Життя без мистецтва - варварство (Нар.творчість). 3. Чесне служіння народові – наш святий обов’язок (Б.Олійник). 4. Служіння народові – мета поета (О.Вишня). 5. Ніжний шепіт і зітхання – моя Україна (В.Сосюра). 6. Найбільша слава для кожного народу, для нації – це творити загальнолюдське (А.Луначарський). 7. Вік прожити – не ниву пройти гомінку (А.Малишко). 8. З дитинства прищеплювати любов до природи – наш обов’язок (О.Вишня).

4. Побудувати речення, увівши один із прийменників, потрібний для вираження відношень між дієсловом та іменником.

І. (Через, у зв’язку, з причин) великими сніговими заносами рух у горах припинився. 2. (З метою, для, у зв’язку з) посилення спортивної роботи необхідно провести медичний огляд учнів та скласти списки груп. 3. (Внаслідок, у зв’язку з, у силу) перегрівання на сонці може з’явитися слабкість, запаморочення. 4. (Щодо, з приводу, з) розглядуваного на зборах питання хочу висловити деякі міркування. 5. Збори відбудуться (за, протягом, упродовж) двох годин. 6. (Всупереч, незважаючи на, хоча й) висловлено сумнів наша поїздка видається можливою (З газети).

5. Переписати, виправляючи помилки, пов’язані з неправильним уживанням однорідних членів речення.

1. Твори Володимира Сосюри вчать нас палко любити свою Батьківщину, ненависті до її ворогів, бути мужніми борцями за світле майбутнє трудящих усього світу. 2. Збірка „Плуг” Павла Тичини свідчила не лише про змужніння самого поета, а й усієї молодої української поезії. 3. У „Слові про рідну матір” Максим Рильський говорить, що Україна – це край не тільки чарівної природи, а й видатних письменників, поетів, композиторів, артистів, митців. 4. Ми з вдячністю говоримо про увагу, турботу, умови й любов, якими оточені діти в нашій країні. 5. Аналізуючи твір, треба враховувати його тему, і які засоби використовує автор для її розкриття. 6. На вулицях, площах і парках сьогодні було особливо людно (З журналу).

6. Переписати, вставляючи, де треба, коми між однорідними членами речення.

Ми працюємо для миру й живем для миру на землі (В.Сосюра). Виходь, іди дорогами земними і від людей візьми, і людям дай (П.Дорошко). Ми йдем і йдем, несем вогні,і і творим дні (В.Чумак). Не хлібом єдиним, а творчості дивом, а криком дитини існує людина (М.Жиленко). Тільки млява, боязка людина не любить і боїться риску (Л.Українка). Не визнаю ні любові, ні дружби, ні приятелювання до перших заморозків чи до першого грому (М.Стельмах). Навколо великих людей і круг їхньої пам’яті завжди точиться явна чи приглушена боротьба (М.Рильський).

7. Переписати, поставити розділові знаки при однорідних членах речення.

1. Минає рік і другий і п'ятий (М.Вовчок). 2. З себе він був тихий, спокійний, обхідчастий (П. Мирний). 3. Увечері до хати посходилась уся сім'я батько, мати, два стар­ших брати, сестра-дівка (С.Васильченко). 4. Назустріч бігли трамваї автомобілі мелькали вітрини крамниць палаци пам'ятники (О.Донченко). 5. Весь мокрий, тремтячий та лихий на себе, сів він на обніжок (М.Коцюбинський). 6. Тепла й тиха південна ніч прислухалась до зітхання легенького при­бою (О.Донченко). 7. Його страшне, безвольне тіло несе тоненька і гнучка русява дівчина (А.Малишко). 8. А тим часом місяць пливе оглядати і небо, і землю, і море (Т.Шевченко). 9. Він чоловік добрий, путящий, має своє поле, свою хату (М.Коцюбинський). 10. Я на гору круту крем'яную, буду камінь важкий підіймать (Л.Українка). 11. Нема в його ні оселі, ні саду, ні ставу (Т.Шевченко). 12. Вона зібрала свою силу волі, всю міць тіла, і йшла уперто і завзято (М.Коцюбинський). 13. З землі показалася перша зелень: проліски фіа­лочки (П.Мирний).

8. Переписати речення, знайти однорідні означення і поставити між ними коми.

1. Холодний, різкий, північний вітер немилосердно бив в обличчя (М.Коцюбинський). 2. За шкільними партами схилились чорняві, біляві і русяві голівки (І.Цюпа). 3. В густім зеленім березовім гаю, над Дністром, весело щебетали пташки (І.Франко). 4. Стояло сухе, вечірнє надвечір'я (О.Гончар). 5. Попід скелями обидва береги оперезались рядками густих зелених ліг, густого, високого очерету (І.Нечуй-Левицький). 6. Тоді, в ту сумну, безпорадну хвилину, щоб серцеві бідному дать супокій, на рідну кохану свою Україну полиньте на крилах уко­ханих мрій (М.Вороний). 7. У просторій землянці горіла велика, гасова лампа (В.Минко). 8. Вся кучерява долина здається залитою буйними, зеленими, морськими, прозорими хвилями(І. Нечуй-Левицький). 9. Твої очі — як те море супокійне, світляне (І.Франко).

9. Перекласти словосполучення українською мовою, з двома скласти речення:

прилагать все усилия, докладати всіх зусиль

применять санкции, застосовувати санкції

принудительное взимание налогов, примусове стягнення податків

принять срочные меры, вжити термінових заходів

приобщить документы к делу, долучити документи до справи

при одном воздержавшемся, при одному, що утримався,

произносить речь, виголошувати промову

произошло следующее. відбулося наступне

Я і мою друзі вжили термінових заходів, щоб уникнути проблем у майбутньому.

Моя тітка Марія Данилівна виголошувала промову з приводу безхатніх тварин, та заходів, які б могли допомоги у вирішенні цього питання.