Регіональна економіка_НМЕТАУ

3.3.5 Стан економіки і перспективи розвитку Подільського економічного району.

До складу Подільського економічного району входять три області (Тернопільська, Хмельницька, Вінницька) загальною площею 60,9 тис. км2. Населення − 4,05 млн. осіб. (табл. 3.6).

Таблиця 3.6 - Географічна та адміністративна характеристика Подільського економічного району [ 2 ]

Подільський економічний район має зручне економіко-географічне положення, вигідне транспортно-географічне положення. За розмірами території район посідає четверте місце серед економічних районів України, що впливає на можливості його комплексного економічного і соціального розвитку. Район розташований у центральній частині Правобережної України на Подільській і Придніпровській височинах, в зоні з родючими ґрунтами і достатнім зволоженням, що сприяє розвитку агропромислових комплексів.

Район багатий на родовища сировини для промисловості будівельних матеріалів, особливо в зоні Українського кристалічного щита. Є родовища будівельного і оздоблювального каменю, граніту і гнейсу, пісковику. В усіх трьох областях знайдено мергель (сировина для виробництва цементу), каолін, трепел і опоку. Багато родовищ цегельно-черепичних і гончарних глин та пісків. До енергетичних ресурсів належать поклади торфу на півночі району та незначні запаси бурого вугілля в усіх областях. У Придністров’ї трапляються родовища горючих сланців.

73

У Вінницькій області знаходиться 0,8 млрд.т прогнозованих запасів залізних руд. У Придністров’ї залягають поклади фосфоритів, які поки що не мають промислового значення, біля містечка Микулинці у незначних кількостях знайдено сірку. У районі видобувають пеліканіт (запаси сягають 170 млн. т). Це єдина в Європі сировина, якувикористовують для виробництва склолитого цементу, порцелянових виробів, кахлю, перліту, піноскла, кольорового бетонутощо.

Подільський район має чималі запаси мінеральних лікувальних вод. У районі переважають різні типи чорноземів і сірих лісових ґрунтів, що сприяє розвитку рільництва. Понад 5500 ставків використовуються для розведення риби. Лісопокритість території становить 11,5% і не є оптимальною.

Транспортна система має добрі можливості для економічних і культурних зв’язків з Карпатським, Центральним, Причорноморським економічними районами. Близкість району до державного кордону України з Білоруссю, Молдовою, Румунією, Польщею, Угорщиною дає змогу розвивати на його території галузі з виробництва, продукція яких може транспортуватися у ці країни. Район поділений на 64 адміністративнотериторіальні райони, які мають свої особливості для комплексного економічного і соціального розвитку.

До природних ресурсів району належить сільськогосподарські, лісові, мінеральні, водні, та рекреаційні. Природні сільськогосподарські ресурси нині є основою формування виробничих комплексів, їх структури, типу розселення населення і рівня освоєння території. Переважання чорноземів і сірих лісових ґрунтів зумовило високий рівень освоєння земельних ресурсів. Запаси карбонатних порід є в придністровських районах Тернопільської та Хмельницької областей. В Тернопільщині зосереджені запаси мергелів, придатних для виробництва цементу. В Хмельницькій та Вінницькій областях відомі родовища первинного каоліну, який використовується у фарфоровій, паперовій, гумовій промисловості. На Поділлі є пеліканіт із запасами 170 млн. т. Це єдина в Європі речовина, яка використовується для виробництва цементу, кахельних плит, перліту, кольорового бетону. Природні умови Поділля − один з основних факторів розвитку та спеціалізації господарства, формування їх транспортно-економічних зв'язків. Тому раціональне використання природних ресурсів Подільського

74

економічного району, всебічне ресурсозбереження є важливим чинником розвитку та розміщення його продуктивних сил.

Подільский район є одним з найменш населених районів України. Сучасна чисельність населення досі нижча від довоєнного рівня. Тепер Поділля належить до районів з від’ємними показниками природного приросту населення. Причини цього: висока зайнятість жінок у суспільному виробництві, зростання кількості розлучень, невисокі доходи. Трудові ресурси економічного району становлять половину загальної чисельності населення. Найбільше зайнятих працює у промисловості й державних установах та організаціях. Понад 10% працездатного населення працює в сільському господарстві, і майже 1/3 трудових ресурсів Поділля − в невиробничій сфері. Аналіз зайнятості трудових ресурсів свідчить про те, що в економічному районі, насамперед у містах, є певні надлишки працездатного населення, що приводить до безробіття. Основна частина населення ( 53,3 % ) проживає в сільській місцевості. Разом з тим Поділля є одним з найменш урбанізованих районів країни. Міські поселення економічного району залежно від чисельності населення та географічного положення виконують різні функції: промислові, транспортні, соціальні, будівельні, але найважливішими з них є промислові, де зайнято 25-46 % трудових ресурсів.

Соціально-економічний комплекс Поділля формувався під впливом різних факторів, серед яких основними є природно-ресурсне середовище, розселення населення, виробництво й невиробнича сфера. Поділля спеціалізується на виробництві сільськогосподарської продукції і її промисловій переробці, тому основною галуззю промисловості є харчова. Молочна промисловість є практично у кожному адміністративному районі. Широкого розвитку набуло борошномельне-круп’яне виробництво у Вінниці, Тернополі, Кременці.

Машинобудування має ряд підприємств, які обслуговують потреби сільського господарства і харчової промисловості, а також підприємства приладо- і верстатобудування. Це підприємства для виробництва електротехнічної, інструментальної продукції. Енергетична база в районі зміцнюється за рахунок Ладижинської ДРЕС і Хмельницької АЕС, де завершується будівництво другого енергоблоку.

75

Сільське господарство району спеціалізується на землеробстві зерновобуряківничого і тваринництві м’ясо-молочного напрямів.

Подільський економічний район має досить густу мережу залізничних, автомобільних шляхів сполучення (залізничні вузли).Через територію Полісся проходять газопроводи «Союз», «Уренгой-Ужгород».

Подільський економічний район має інтенсивні економічні і культурні зв’язки з іншими районами України, так і поза її межами. Район має значні можливості перспективного розвитку господарства. Поряд з цим є ряд соціально-економічних проблем. Він відстає у виробництві товарної продукції промисловості (на 37,2 % від середнього рівня) серед економічних районів України. Район мало забезпечений землею з розрахунку на сільського мешканця. Не вирішено питання збереження і поліпшення родючості сільськогосподарських угідь. Доцільно спеціалізувати сільське господарство, формувати приміський АПК для забезпечення міського населення свіжою сільськогосподарською продукцією. Зважаючи на низький рівень зайнятості населення є необхідність у створенні в економічному районі інформаційного банку кількісної та якісної характеристик трудових ресурсів. Ця інформація має бути всеохоплюючою та доступною. Подільський економічний район за певних умов може експортувати робочу силу. Однак при цьому треба створювати умови для збереження трудового потенціалу. Крім того, експорт робочої сили в сучасних умовах ефективніший, ніж експорт товарів, оскільки поліпшується проблема зайнятості.

Основу економіки Тернопільської області складає промисловість і сільське господарство. У міжобласному розподілі праці промисловість області спеціалізується на виробництві продукції сільськогосподарського машинобудування, цукровій і електротехнічній галузях; у сільському господарстві — на зерновому господарстві і м'ясомолочному тваринництві.

Тернопільська область є аграрно-промисловою. Розташування області в районі з високою щільністю населення обумовлює переважання тут трудомістких галузей господарства. До найбільш важливих галузей народного господарства області відносяться: харчова промисловість, машинобудування і металообробка, легка промисловість, промисловість будівельних матеріалів, мукомельно-круп’яна промисловість, деревообробна промисловість.

76

Провідне місце серед галузей промисловості області займає харчова, що переробляє сільськогосподарську сировину. У ній виділяються: цукрова, м'ясна, молочна, спиртово – горілчана, кондитерська, тютюнова, плодоовочевоконсервна, мукомельна та інші галузі.

В сільськогосподарських підприємствах обсяг валової продукції скоротився у 3,6 рази, тоді як у господарствах населення – зріс на 30,9 %, в результаті чого стався перерозподіл продукції за категоріями виробників.

Близько 50 % промислового виробництва області продукується у м. Тернопіль та Тернопільському районі. Перше місце за обсягами промислового виробництва в області займає харчова промисловість. Друге місце у виробництві товарної продукції займає машинобудування і металообробка. Найбільш крупними підприємствами області є ВАТ «Тернопільський комбайновий завод» (бурякозбиральна техніка), ВАТ «Ватра» (освітлювально-технічні вироби), заводи радіотехнічної апаратури ВАТ «Оріон», «Сатурн» (Тернопіль), «Квантор» (Збараж), «Мікрон» (Бережани), машини для кормового виробництва і ремонту сільськогосподарської техніки (Кременець, Гусятин).

3.3.6 Стан економіки і перспективи розвитку Волинського економічного району.

До Волинського економічного району входять Волинська, Житомирська, Рівненська області. Площа − 102,1 тис. км2. Населення − 3,47 млн. осіб. (табл. 3.7).

Таблиця 3.7 - Географічна та адміністративна характеристика Волинського економічного району [ 2 ]

Розміщений він на прикордонному північному заході країни. Проживає 93-94 % етнічних українців. Природнокліматичні умови сприятливі для ведення як сільського господарства, так і лісівництва. Один із найкраще водозабезпечених районів України.

Рівнинність, переважання опадів над випаровуванням призводять до заболоченості значної території. Ґрунти переважно малородючі, дерновопідзолисті, на півдні Рівненської області є чорноземи на твердих карбонатних породах. Тут значні водні ресурси, густа річкова мережа, багато озер, особливо на крайньому північному заході. За лісосировинними ресурсами район поступається тільки Карпатському. Лісами вкрито близько 40% його території. Переважають дубово-соснові ліси, у лісостепу поширені грабово-дубові, дубові ліси.

Із паливних ресурсів є кам’яне вугілля і торф. Вугілля належить до Львівсько-Волинського басейну. Основні запаси кам’яного вугілля у Нововолинську майже вичерпано. Великі родовища торфу – Турське, Цирське, Морочне, Семерне тощо. Останнім часом у Волинській області відкрито невеликі запаси природного газу біля селища Локачі (96,5 млрдм3) та значні запаси уранової руди (поблизу м. Рівне).

В районі великі поклади базальту (в Івановій Долині, Берестовці) і граніту (у Вирах, Осницьку, Клесові), є також гнейси, діабази, вапняки, глина, пісок, крейда, а також сировина для скляної промисловості –. каолін. У Рівненській області розробляють поклади бурштину, трапляється й інше коштовне каміння. В різних частинах району виявлено мінеральні води.

Загальний рівень економічного розвитку Північного Заходу найнижчий у країні. Переважають галузі АПК. Окрім харчової і легкої промисловості, розвинуті машинобудування і металообробка, лісова, хімічна, деревообробна, порцеляно-фаянсова галузі промисловості. Машинобудування спеціалізується на виробництві сільськогосподарських машин (Ковель, Рівне), приладів (Луцьк, Рівне), устаткування для залізничного транспорту (Ковель), будівельних інструментів (Костопіль), обладнання для тваринництва і виробництва кормів. Луцький автомобільний завод виробляє легкові автомобілі підвищеної прохідності.

Район характеризується розвитком електроенергетики, видобутком вугілля, виробництвом мінеральних добрив.

78

Щодо галузей легкої та харчової промисловостей, в районі наявні: м’ясна, молочна, спиртова, пивоварна, крохмале-патокова, овочевоконсервна галузі, підприємства швейної, трикотажної, паперової та деревообробної галузей.

Шкіряно-взуттєва і лляна галузі використовують місцеву сировину. Льон надходить на заводи первинної обробки у Бережному, Володимирі, Сарнах, Дубровиці, Зарічному. У Рівному на льонокомбінаті виробляють тканини, діють меланжева фабрика в Луцьку та фабрика нетканих матеріалів у Рівному. Виробництво штучної шкіри знаходиться у Нововолинську і Ковелі. Працюють підприємства швейної та панчішно-шкарпеткової промисловості.

У Луцьку розміщений завод електроапаратури, приладобудування, автомобільний завод; у Рівному − завод приладобудування, високовольтної апаратури, торговельного устаткування, завод з виготовлення запасних частин для тракторів, виробниче об’єднання «Азот». Найголовнішими транспортними вузлами є Ковель, Здолбунів, Рівне, Житомир. На експорт в основному ідуть будівельні матеріали, цукор, консерви, а імпортуються паливо, чорні метали, прокат.

Прикордонне положення економічного району створює сприятливі умови для організації в ньому виробництв, які працювали б у кооперації з фірмами зарубіжних країн, особливо у малих прикордонних містах.

Йдеться передусім про поглиблення економічних зв’язків з Польщею та Білоруссю. Важливе значення мають меліорація заболочених земель і використання торфовищ, розширення матеріальної бази санаторнокурортного господарства Шацького поозер’я. Актуальною є також дезактивація забруднених радіоактивними речовинами північно-східних територій Рівненщини тощо.

Сільськогосподарське виробництво спеціалізується на скотарстві, вирощуванні льону-довгунцю, хмелю, зерна. Орні землі займають майже 70% сільськогосподарських угідь. Значні площі зайняті сіножатями та пасовищами. Важливими зерновими культурами району є озима пшениця (на півдні) і жито (на півночі). Провідна галузь тваринництва – скотарство, яке на Поліссі має молочно-м’ясний напрям, у лісостепових районах – м’ясо-молочний. Розвинуті свинарство, вівчарство, птахівництво.

79

Транспортне забезпечення Північного Заходу недостатнє. Довжина залізниць становить 1109 км, автошляхів з твердим покриттям – понад 8,5 тис. км. Найбільшими залізничними вузлами в районі є Ковель, Сарни, Рівне, Здолбунів; судноплавними річками – Прип’ять, Горинь, Стир. У Луцьку та Рівному функціонують добре обладнані аеропорти.

Волинська область відноситься до групи найбільш заліснених районів України. Загальна площа земель лісового фонду області складає 691,8 тис. га, рівень лісистості – 34,3 %. Це становить третину території області і 6 % площі лісів України. 62,8 % лісів перебуває в підпорядкуванні держлісгоспів обласного Управління лісового господарства, 27,3 % лісів перебувають у користуванні міжгосподарських лісгоспів, підпорядкованих обласному Управлінню агропромислового розвитку, а решта 9,9 % лісів – у користуванні інших відомств.

Площа природно-заповідного фонду Волинської області дорівнює 166,5 тис. га, в тому числі Шацького національного природного парку – близько 49 тис. га, Черемського природного заповідника – майже 3 тис. га.

Основними галузями спеціалізації Рівненської області є сільське господарство, промисловість і будівництво. Основою промислової спеціалізації області є: електроенергетика і саме виробництво атомної енергії, яка має загальнонаціональне значення, хоч і представлена лише одним підприємством – Рівненською АЕС. Хімічна промисловість продукує майже 10% усіх мінеральнихдобрив виготовлених в Україні. Корецький завод і Здолбунівський завод «Іскра» виготовляють близько 4 % від пластмасових товарів українського виробництва. В даному районі достатньо розвинена легка, лісова і деревообробна, харчова промисловості, а також промисловість будівельних матеріалів, дещо слабше – машинобудування і металообробка. Промисловий потенціал сконцентрований в містах Рівному, Дубно, Кузнєцовське, що виготовляють близько 70 % усієї промислової продукції району (зокрема Рівне – понад 45 %).

80

3.3.7 Стан економіки і перспективи розвитку Карпатського економічного району

Район розташований на заході країни. Межує з п’ятьма державами Європи. Площа району − 56,6 тис. км2. Населення − 6,07 млн. осіб (табл. 3. 1). Прикарпатський район охоплює територію Львівської, Івано-Франківської, Закарпатської і Чернівецької областей.

Природні умови економічного району в усіх його областях дуже різноманітні, що переважно пов’язано з проходженням Карпат. Район має багаті і різноманітні природні ресурси. Це один з найбільш водозабезпечених районів України. Ґрунти району теж різноманітні: сірі, світло-сірі, дерновопідзолисті, чорноземні, алювіальні, дернові, лучні − на рівнинах, бурі лісові і гірсько-лучні − в горах.

Таблиця 3.8 - Географічна та адміністративна характеристика Карпатського економічного району [ 2 ]

Важливою характеристикою кожного району є його природноресурсний потенціал – мінеральні, водні, земельні, лісові, природнорекреаційні ресурси. У структурі ресурсного потенціалу передгірна та гірська зони Прикарпаття краще забезпечені водними, лісовими та природними рекреаційними ресурсами, недостатньо – мінеральними й земельними. Прикарпатський район має найбагатші в країні лісові ресурси. Район багатий на різноманітні корисні копалини. З паливних ресурсів тут залягають нафта,

81

горючі гази, кам’яне і буре вугілля, торф і сланці. Є в районі і рудні корисні копалини: поліметалічні, ртутні руди, алюмінієва сировина (Закарпаття). Самородна сірка залягає на території Львівської та Івано-Франківської областей. У цих же областях є родовища калійних солей. Кухонну сіль добувають у Закарпатській та Івано-Франківській областях. У Передкарпатті є родовища озокериту, а на Закарпатті − баритових руд. У районі великі і різноманітні поклади будівничих матеріалів: глини, вапняків, опоки, гіпсу, кварцових пісків, доломітів тощо. В Закарпатській області трапляються родовища білого, сірого, рожевого, червоного та блідо-зеленого мармуру. За кількістю джерел мінеральних вод, їхньою якістю і різноманітністю Карпатський район не має собі рівних у країні.

За рельєфом, ґрунтовим покривом, кліматом та антропогенним навантаженням на земельні ресурси передгірна та гірська зони Прикарпатського економічного району є одними із найскладніших в Україні. Через недостатність фінансових ресурсів, недооцінку застосування протиерозійних заходів та органічних добрив в останні десятиріччя вміст гумусу в орному шарі зменшився на 20-30 %, зросли площі сильнозмитих ґрунтів, які необхідно виводити з активного землекористування на консервацію. При дефіциті ресурсів і коштів, у тому числі й на впровадження ефективних ґрунтоохоронних заходів, важливим напрямом зменшення ерозійних процесів, подальшої деградації ґрунтового покриву є продовження робіт щодо вилучення з активного обробітку малопродуктивних та еродованих земель. З активного обробітку протягом 2000-2010 рр. буде вилучено, у передгірній та гірській зонах Чернівецької області 6803 га земель шляхом залуження сумішами бобово-злакових багаторічних трав. У перспективі поліпшені від консервації землі, при відповідному ґрунтозахисному землеробстві, враховуючи малоземелля на душу населення, можна буде частинами використовувати і в ґрунтозахисних сівозмінах. За рівнем забезпеченості сільськогосподарськими угіддями, що припадає на одного жителя (0,60 га), передгірна та гірська зони Прикарпаття належать до малоземельних. По Україні цей показник становить 0,87 га. Ще в гіршому становищі знаходиться досліджуваний район щодо забезпечення найпродуктивнішими – орними землями, яких на одного жителя припадає 0,35 га, тоді як по Україні цей показник становить 0,68 га.

82