Лабораторные работы / Фонокардіографія укр

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА №4

^{Фонокардіографія} Сфігмографія

МЕТА РОБОТИ: Ознайомитись з принципами роботи і можливостями використання в біофізичних дослідженнях сучасних методів діагностики серцевої діяльності.

1. ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Фонокардіографія (від грецьк. рhопе - звук, kardia – серце і ... графія) - метод дослідження й діагностики серцево-судинної системи, що полягає у графічній реєстрації звукових явищ (тонів і шумів), що виникають при серцевій діяльності. Метод застосовується як додаток до аускультації (вислуховуванню), дозволяє об'єктивно оцінити інтенсивність і тривалість тонів і шумів, їхній характер і походження, записати нечутні при аускультації 3-й й 4-й тони. Синхронний запис фонокардіограми (ФКГ), електрокардіограми й сфігмограми центрального пульсу - полікардіографія - дозволяє визначити тривалість фаз серцевого циклу, тобто одержати непрямі дані про скорочувальну здатність міокарда.

Розрізняють кілька видів фонокардіографії:

• фонокардіографія безконтактна — ФКГ, проведена шляхом реєстрації змін електричної ємності між поверхнею грудної клітки й пластиною зонда-електрода, розташованої в безпосередній близькості, але не контактуючої з нею, що дозволяє знизити рівень шуму.

• фонокардіографія інтегральна — ФКГ, при якій зміни амплітуди звукових коливань у широкому діапазоні частот записуються однією кривою.

• фонокардіографія калібрована — ФКГ, заснована на порівнянні амплітуди звукових коливань, що виникають при роботі серця, з амплітудою коливань штучного звукового сигналу певної сили.

• фонокардіографія спектральна — ФКГ, при якій синхронно реєструються зміни амплітуди звукових коливань у декількох відносно вузьких діапазонах частот.

Графічна реєстрація звукових коливань, що виникають у результаті діяльності серця, здійснюється за допомогою спеціального апарату - фонокардіографа, який складається із мікрофона, підсилювача електричних коливань, системи частотних фільтрів і реєструючого пристрою. Мікрофон прикладають до різних точок грудної клітки над областю серця. Після підсилення та фільтрації електричні коливання надходять на різні канали реєстрації, що дозволяє вибірково фіксувати низькі, середні й високі частоти. Запис ФКГ роблять у звукоізольованому приміщенні при затримці подиху, після відпочинку піддослідного протягом 5 хв.

На ФКГ пряма (ізоакустична) лінія відбиває систолічні й діастолічні паузи. Нормальний 1-й тон (див. рис. 1) складається з 3 груп осциляції: початкової (низькочастотної), зумовленої скороченням м'язів шлуночків; центральної (більшої амплітуди), зумовленої закриттям мітрального й трикуспідального клапанів; кінцевої (малої амплітуди), пов'язаної з відкриттям клапанів аорти й легеневої артерії та коливаннями стінок великих посудин. 2-й тон складається з двох груп осциляцій: перша (більша за амплітудою) зумовлена закриттям аортальних клапанів, друга пов'язана із закриттям клапанів легеневої артерії. Нормальні тони 3-й (пов'язаний із м'язовими коливаннями при швидкому наповненні шлуночків) і 4-й (зустрічається рідше, обумовлений скороченням передсердь) визначаються переважно в дітей і спортсменів.

Характерні зміни ФКГ (послаблення, посилення або розщеплення 1-го й 2-го тонів, поява патологічних 3-го й 4-го тонів, систолічних й діастолічних шумів) допомагають розпізнавати пороки серця й деякі інші захворювання.

І ІІ

Рис.1. Фонокардіограма здорової людини: I - перший тон, II - другий тон.

Сфігмографія

Сфігмографія (від грецьк. sphygmos — пульс й ...графія) - метод дослідження кровообігу людини й тварин, заснований на графічній реєстрації пульсу — коливань стінок артерій при проходженні пульсової хвилі. За сфігмограмою судять про гемодинаміку - зміни кров'яного тиску в артеріях і ритмі серцевих скорочень.

Для запису пульсових кривих (сфігмограм) застосовують датчики, які фіксують над сонною артерією (сфігмограма центрального пульсу, що відображає, головним чином, процес вигнання крові з лівого шлуночка серця в аорту) або над поверхово розташованими артеріями кінцівок (сфігмограма периферійного пульсу, що характеризує особливості поширення пульсової хвилі в артеріях). Синхронний запис цих кривих дозволяє виміряти час запізнювання периферійного пульсу стосовно центрального й визначити швидкість поширення пульсової хвилі.

Одночасний запис сфігмограми центрального пульсу, електрокардіограми й фонокардіограми — застосовується для вивчення серцевого скорочення методом так званого фазового аналізу. Розрізняють сфігмографію пряму й об'ємну. При прямій сфігмографії датчик закріплюють безпосередньо на стінці артерії. Сфігмографія об'ємна — плетизмографія частини тіла (наприклад, кінцівки), що містить кровоносні судини великого калібру.

Сфігмограму використають для розпізнавання деяких пороків серця, судинних та інших захворювань.

Література.: Кельман И.М., Электрокардиография и фонокардиография, М., Медицина. 1984.