- •1. Граматичні категорії дієслова: час, особа , спосіб , вид. Особливі форми дієслова
- •2.Ступені порівняння прислівників, особливості їх творення
- •Способи творення прислівників
- •3.Особливості вживання службових частин мови (прийменник, сполучник, частка) у мові за професійним спрямуванням
- •4.Орфографічні норми:
- •4.1 Правопис прислівників
- •4.2 Правопис прийменників, сполучників , часток
- •5. Ділові документи: наказ, договір
Практична №6
1. Граматичні категорії дієслова: час, особа , спосіб , вид. Особливі форми дієслова
Основні форми дієслова: 1)Неозначена форма дієслова — означає дію, стан як процес, і відповідає на питаннящо робити? що зробити?(читати, прочитати). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан. У реченні може виступати будь-яким членом. 2)Особове дієслово — означає дію, стан предмета відносно до особи, відповідає на питання щороблю/зроблю? що робимо/зробимо? що робиш/зробиш? що робите/зробите? що робить/зробить? що роблять/зроблять?(читаю, прочитаю). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, стан, спосіб, час, число, особа або рід; у реченні виступає присудком. 3)Дієприкметник— вказує на ознаку предмета за дією, відповідає на питанняякий? яка? яке? які? (прочитаний, прочитані).Має такі морфологічні ознаки:стан (активний/пасивний), вид, час, число, рід, відмінок. У реченні виступає означенням або іменною частиною складеного іменного присудка. 4)Дієприслівник— означає додаткову дію, відповідає на питаннящо роблячи?що робивши? що зробивши?(читаючи, прочитавши). Має такі морфологічні ознаки: вид, перехідність/неперехідність, час. У реченні виступає обставиною.
За характером особових закінчень теперішнього часу (або майбутнього для дієслів доконаного виду) дієслова поділяються на дві дієвідміни — першу і другу. До І дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями -у (-ю), -еш (-єш), -е (-є), -емо (-ємо), -ете (-єте), -уть (-ють). До ІІ дієвідміни належать дієслова з особовими закінченнями-у (-ю), -иш (-їш), -ить (-їть), -имо (-їмо), -ите (-їте), -ать (-ять).
У дієсловах на -тьсявимовляється звук [ц'] і завжди пишеться м’який знак (вернеться, дивляться). У дієсловах на-шсявимовляється звук [с'], але м’який знак не пишеться (вернешся, задивишся).
2.Ступені порівняння прислівників, особливості їх творення
Ступені порівняння мають тільки прислівники, утворені від якісних прикметників за допомогою суфіксів -о, -е:швидкий — швидко, добрий — добре.
Ступенів порівняння два: вищий і найвищий. Як і в прикметниках, форми ступенів порівняння прислівників вказують на більшу міру вияву названої ознаки.
Кожен зі ступенів порівняння має дві форми — просту і складену.
Проста формавищого ступеня утворюється за допомогою суфіксів -ш-, -іш- та кінцевого прислівникового суфікса -е: холодно — холодніше, весело — веселіше.
При додаванні суфікса -ш-у складі прислівників можуть виникати звукові сполуки (результат чергування), які на письмі позначаються буквамижч і щ.У вищому ступені прислівників літерамиг, ж, зперед суфіксом-ш-змінюються на-жч-,ас + -ш-— на-щ-:високий — вищий, вузький — вужчий, дорогий — дорожчий, дужий — дужчий, низький — нижчий, але: легкий — легший.
Деякі прислівники вищого ступеня мають інші, ніж звичайні прислівники, корені: погано — гірше, багато — більше, гарно — краще, мало — менше.
Значення вищої міри ознаки може підсилюватись додаванням слів ще, трохи, значно, куди:ще сильніше, куди швидше.
Проста форманайвищого ступеня утворюється від форми вищого ступеня за допомогою префікса най-: холодніше — найхолодніше, гірше — найгірше.
Для підсилення можуть вживатися префікси як-і що-:якнайкраще, щонайсильніше.
Складена форма ступенів порівняння прислівників утворюється додаванням до звичайного прислівника:
— для вищого ступеня — слів більш, менш: більш популярно, менш вправно;
— для найвищого ступеня — слів найбільш, найменш: найбільш часто, найбільш густо.