книги из ГПНТБ / Мироненко, О. К. Древние Выдубичи. (Памятник архитектуры XI-XVIII вв.) = Древнi Видубичi. (Пам’ятка архiтектури XI-XIX ст

Мироненко А. К.

Древние Выдубичи. Киев, «Буд1велышю>, 1971, стр. 60.

Брошюра рассказывает об истории ос­ нования, строительстве и архитектурнохудожественных особенностях одного из выдающихся ансамблей Украины — древ­ них Выдубичах, расположенных в живо­

писной местности южной окраины столи­ цы Украины.

Рассчитана на архитекторов, искусст­ воведов, туристов и широкий круг читателей.

2-8-4 270—71м"

Нестрнмний плин часу несе у незбагненну вгчшсть дш, лйа, столйтя. Вш забрав чимало поколшь, i тшьки наслщки i'xHboi д!яльност! залишились на земл1 нетлшними монументами.

На древшх кшвськнх горах уже багато вш в стоять кам’яш золотоверх! свщкн людськох пращ, розуму, культури та icTopii. Своею непов­ торною красою, мальовннчютю вони чарують i iiaBiBaioTb глибош роздуми про минуле рщиого краю.

К т в — одне з найдавшших MicT стародавньо! Pyci. Його винпкнення губиться у cneifi давшг Hi, оповитш легендами i переказами. Лйописець Нестор, прагнучи з’ясуватп час заснування Киева, в однш i3 легенд розповщав про те, що поблизу piKH Дншра, на горах жили три брати: Кий, Щек, XopiB та ix сестра Либщь, яш збудували укршлене земляними валами, глибокимн ровами та дерев’яними стихами MicTo i наз­ вали його !менем Кия.

Сивий Видубицький монастир, що мрпхно задивився з наддншрянських круч в безмежну широчшь л1вобережжя, — один з найдавшших творшь людських рук. Вш розташований в уро­ чищ! Зв!ринець — Micn;i давшх мисливських

Уявшш внгляд Впдубпцького монастнря (XII—XIII ст). Реконструкщя О. К. Мпроиенка.

угщь. Одна з легенд про вшшкнення Впдубпць­ кого мопастпря розповщае про тс, що пщ час прнйняття християнства в KiiGBi за наказом князя Володимнра Святославича Перун — язнчеськнй бог — був скпнутпй з biicokoi Kpyni в Дшпро. Його дерев’яна с|пгура з чотпрьохлнкою cpi6noio головою та золотимп вусамп пливла за Tenieio, а прпхплышки язичесько! Bipji 6irnn вздовж берега i благали свого кумира: «Впднбан, наш боже, вндпбай! Дшпров! хвплi, iii6n почувшн lx прохання, впнесли Перуна на берег, на далекш п1вдешпй околиц! MicTa...» 3 того часу ця мюцевшть з вжовнмп дубами та осокорами назпваеться Видубнчамп.

В 1054 р. КН1 ВСЫШЙ князь Ярослав Мудрнй, роздаючн в спадщпну земл! свош сипам, подарував Видубхип своему наймолодшому сину — переяславському князю Всеволоду. Всеволод Ярославпч, ще будучи уд1лышм переяславськпм князем, збудував ириблизно в 1069 р. на однш 1з Видубпцькнх круч над Наводпицькою доли­

ною (де тепер бульвар Дружби народ!в) красп- Ш1Й д|йр, або, як тод1 його пазивали, Дв1р краснпй.

Всеволод1в Красний дв1р являв собою велике укршлене городище-замок. Вш займав ni вн1ч- но-схщний кшець Видубицького плато площею понад 2 га i був надшно захищений з трьох боKiB горами та штучними насипами. 3 четвертого, бшын р1вного тильного боку, проходив нашвшльцевий вал з великим ровом перед ним. Сль ди давшх укршлень на ropi знищеш при спорудженш у 1810 р. ново!' Видубицько1 фортещ [5]. Значп|, po3Mipn городища свщчать, що кр1м княжого палацу, тут були численш споруди для во'йпв-дружиннншв, княжо1 челядц господарсьш прнмщення.

Видубицький Красний дв1р був любимою садибою князя. Вона була багатою, in належали навколишш зв1ринецьш, лебединсью, осокорсьш та iHHii угщдя i земли Всеволод влаштував до не! перев1з * через Дшпро, який став основним видом сполучення Киева з л1вобережжям. Згодом бшя Наводницько! долини з’явилася прис­ тань з постоялими дворами, крамницями, яка була людною i roMiimoio. На Красному кня­ жому двор! вщбувалнся часН княз1всьш з’1 здп, укладалися торговi договори з шоземцями, влаштовувались банкети.

На схщ вщ нього, в лощиш двох крутих rip поруч з древшм Зв1ринецьким печерним монас-

* G. Голубинський («История русской церкви», т. I. М., 1904) i С. Голубев («Киево-Выдубицкий монастырь». Киев, 1913) вважають, що назва м1сцевост1 пппла вщ пристаю або иеревозу, яш в давнину називали впдубпчами вщ видибати — приставати до берега.

8