анатомия Рудик

Розділ 3

Крижово-хвостовий дорсальний латеральний м’яз — m. sacrococcýgeus dorsális laterális, довгий підіймач хвоста, лежить збоку від медіального м’яза (див. рис. 3.34, 5), починається у коней і жуйних на бічній частині крижової кістки, у собак — між m. longíssimus, продовженням якого він є, і m. multífidus сухожильно на соскоподібних відростках 2–7-го поперекових хребців, на апо- неврозі — m. longíssimus — і на суглобових відростках крижової кістки та 1-го хвостового хребця. Закінчується м’яз численними довгими сухожилками на поперечних відростках середніх і останніх хвостових хребців.

М’язи у разі двобічної дії підіймають хвіст догори, однобічної — повертають його вбік.

Міжпоперечні м’язи хвоста — mm. intertransversárii cáudae (див. рис. 3.34, 6) — розміщені між довгим підіймачем і опускачем хвоста на попере- чних відростках хвостових хребців. У жуйних і коней добре розвинуті, але нечітко сегментовані, у свиней нечітко виражені, а у м’ясоїдних розрізняють

m.intertransversárius dorsális et laterális cáudae.

М’яз тягне хвіст убік.

ВЕНТРАЛЬНІ М’ЯЗИ ХРЕБТА

М’язів цієї групи найбільше в ділянці шиї, менше — в ділянці попереку та грудної клітки.

Довгий м’яз шиї — m. lóngus cólli (рис. 3.35, 2) — тягнеться від тіла 6-го грудного хребця до атланта. В ньому розрізняють грудну і шийну частини. Грудна частина починається окремими зубцями вентрально на тілах пер- ших грудних хребців, починаючи з 6-го, і закінчується в краніальному на- прямі латерально на тілах попереду розміщених хребців до 6-го шийного. Шийна частина м’яза починається окремими зубцями на поперечних відро- стках 7–3-го шийних хребців і закінчується в краніомедіальному напрямі на вентральних гребенях тіл шийних хребців та вентральному горбку атланта.

Довгий м’яз голови — m. lóngus cápitis (див. рис. 3.35, 1) — вважають продовженням довгого м’яза шиї. Він починається на поперечних відростках 6–2-го (у коней — 5–2-го, свиней — 6–4-го) шийних хребців і закінчується на м’язовому горбку тіла потиличної та клиноподібної кісток.

Вентральний прямий м’яз голови — m. réctus cápitis ventrális — невели- кий м’яз, що тягнеться між вентральною дугою атланта і основою черепа, прикритий знизу довгим м’язом голови.

Латеральний прямий м’яз голови — m. réctus cápitis laterális, як і попе- редній м’яз, незначний за розмірами, починається на вентральній дузі та в криловій ямці атланта і закінчується на яремному відростку.

Квадратний м’яз попереку — m. quadrátus lumbórum (див. рис. 3.35, 12) —

розміщений на вентральній поверхні поперекових хребців. Починається на медіальній поверхні двох останніх ребер і поперечних відростках попереко- вих хребців, закінчується на поперечних відростках останніх поперекових хребців та на вентральній поверхні крил крижової кістки.

Хвостовий м’яз — m. coccýgeus (див. рис. 3.34, 7) — починається у жуй- них, коней і свиней на внутрішній поверхні широкої тазової зв’язки, а у со-

170

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

М’язи грудної стінки поділяють на такі, що розширюють грудну порож- нину або звужують її, тобто забезпечують вдих — inspirátio — або видих — expirátio. Легені, що розміщені в безповітряній плевральній порожнині, па- сивно беруть участь у цих рухах завдяки своїй еластичності й розтяжності.

Усі дихальні м’язи мають закінчення на елементах грудної клітки, рух- ливих ребрах і реберних хрящах, а тому діють на стінку грудної порожнини. За їх дією розрізняють м’язи, що забезпечують вдих і видих. Перші з них мають початок, закінчення і напрям дії на ребра спереду і ззовні, останні — ззаду і зсередини. Значно впливає на дихання діафрагма, що розділяє груд- ну й черевну порожнини.

171

Розділ 3

М’ЯЗИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ВДИХ

Дорсальний зубчастий краніальний м’яз — m. serrátus dorsális craniális (див. рис. 3.29, 26; рис. 3.33, 6) — тонкий пластинчастий м’яз, починається від надостистої зв’язки передніх грудних хребців, спрямовуєть- ся вниз каудовентрально і закінчується зубцями на краніальних краях ре- бер.

У жуйних і свиней м’яз має 4–5 зубців, що закінчуються на 5–8(9)-му реб- рах; у коней — 7 зубців з 4-го по 11-те ребро; у собак — 8 зубців з 2-го по 9-те ребро.

Підіймачі ребер — mm. levatóres costárum (див. рис. 3.29, 28; рис. 3.31, 14)

— починаються на поперечних чи соскоподібних відростках усіх грудних хребців, спрямовуються каудовентрально і закінчуються на краніальних краях ребер з 2-го по останнє, в ділянці кута. Перше ребро не має такого м’яза. Підіймачі ребер прикриті клубово-реберним і найдовшим м’язами грудної клітки. Функціонально допомагають зовнішнім міжреберним м’язам.

Міжреберні зовнішні м’язи — mm. intercostáles extérni (див. рис. 3.29– 3.33) — це тонкі, пронизані сухожилками м’язові пластинки, що разом з міжреберними внутрішніми м’язами і фасціями та скелетом грудної клітки утворюють грудну порожнину. М’язи починаються на каудальних краях ре- бер, спрямовуються вентрокаудально і закінчуються на краніальних краях ребер, розміщених позаду. Під час скорочення м’язів ребра відводяться на- зовні і вперед, розширюючи грудну клітку, що забезпечує вдих. Вони лежать латерально, у свиней місцями їх немає. У собак вони продовжуються й між реберними хрящами.

Прямий м’яз грудної клітки — m. réctus thorácis (див. рис. 3.28, 7; рис. 3.29, 20; рис. 3.33, 7) — невеликий м’яз, що починається на першому ребрі, має каудовентральний напрям волокон, що переходять в апоневроз, закін- чується на 3–4-му реберному хрящі. Апоневроз має зв’язок з апоневрозом прямого м’яза живота.

Драбинчасті м’язи — mm. scaléni (див. рис. 3.29–3.33) — утворюють групу з 2–3 м’язів, які неоднаково розвинені у свійських тварин.

Дорсальний драбинчастий м’яз — m. scalénus dorsális — бере початок на поперечних відростках 3–7-го шийних хребців і закінчується на бічних по- верхнях ребер у жуйних з 2-го по 4-е, у свиней — на 3-му, у собак має два черевця — з 3-го по 9-е, у коней його немає.

Середній драбинчастий м’яз — m. scalénus médius— починається на по-

перечних відростках п’яти останніх шийних хребців і закінчується на пер- шому ребрі. Відмежований від дорсального м’яза коренями плечового спле- тення.

Вентральний драбинчастий м’яз — m. scalénus ventrális — має початок і закінчення, як і попередній м’яз, але відмежований від нього підключичною артерією та веною. У собак його немає.

Драбинчасті м’язи у разі однобічної дії повертають шию, двобічної — опу- скають шию, а дорсальний м’яз бере участь в акті вдиху.

172

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

М’ЯЗИ, ЩО ЗАБЕЗПЕЧУЮТЬ ВИДИХ

Каудальний дорсальний зубчастий м’яз — m. serrátus dorsális caudális (див. рис. 3.29, 27; рис. 3.33, 6′′) — бере початок широким сухожилком від остистих відростків останніх грудних і перших поперекових хребців, закінчується зубцями на каудальних краях останніх ребер; у жуйних з 13-го по 10-те ребро, у коней — 18–12-те, у

свиней — 14–9-те, у собак — 13–10-те.

М’яз, що відтягує ребро — m. retráctоr cóstae (див. рис. 3.31, 17; рис. 3.32,

19) — у жуйних тягнеться від кінців поперечних відростків перших трьох поперекових хребців, у коней — від грудо-поперекової фасції, у свиней — від поперечних відростків 2-го і 3-го поперекових хребців, у собак — від попере- чних відростків перших трьох—чотирьох поперекових хребців до останнього ребра. У жуйних, свиней і коней м’яз зовні вкритий останнім зубцем дорса- льного зубчастого каудального м’яза та зовнішнім косим м’язом живота, у собак м’яз розміщений під поперечним м’язом живота.

Поперечний м’яз грудної клітки — m. transvérsus thorácis (рис. 3.36) — утворює трикутну м’язову пластинку з вершиною, спрямованою краніально і переважно з поперечним напрямом м’язових волокон, що розміщені між внутрішньою поверхнею груднини і реберними хрящами справжніх ребер.

173

Розділ 3

під міжреберними зовнішніми м’язами в міжреберних проміжках, мають краніовентральний напрям пучків м’язових волокон.

Ужуйних і коней виражений у перших восьми міжреберних проміжках, у верхній частині м’язистий, внизу сухожилковий. Міжхрящові м’язи лежать між хрящами несправжніх ребер.

Усвиней цих м’язів немає.

Усобак міжреберні внутрішні м’язи значно слабкіші від зовнішніх. Прок- симально в ділянці останніх ребер частина м’язових волокон у вигляді само- стійних двох—чотирьох зубців перекидається через кілька міжреберних проміжків. Цю частину м’язів, що є у собак, називають підреберними м’язами — mm. subcostáles. Вони тягнуться від 12-го до 9-го ребра.

Діафрагма — diaphrágma — грудочеревна перетинка (рис. 3.37–3.39) — має форму купола, що випинається в грудну порожнину, відділяючи її у сса-

174

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

хрящі, решта — на тілах ребер паралельно реберній дузі, вклинюючись між початковими зубцями поперечного м’яза живота.

Груднинна частина — pars sternális — діафрагми нечітко відмежована від реберної, закінчується на внутрішній поверхні мечоподібних відростка і хряща груднини.

Сухожилковий центр — céntrum tendíneum — має форму підошви копи- та, витягнутого по вертикалі, ніжки якого відмежовують реберну частину від поперекової. Сухожилковий центр побудований з радіальних сухожилкових волокон з боку черевної порожнини, від яких починаються м’язові волокна. Радіальні волокна розміщуються концентрично в два шари, підсилюючись з боку грудної порожнини безм’язовими сухожилковими волокнами у вигляді сітки. Третій іррегулярний шар поперечно розміщених сухолижкових воло- кон відмежовує два попередні. Верхівка сухожилкового центра спрямована до груднини, а основна — до поперекової ділянки. Нижче від стравохідного отвору в сухожилковому центрі праворуч від серединної площини знахо- диться отвір каудальної порожнистої вени — forámen vénae cávae, стінка якої зростається з краєм отвору.

Реберна й поперекова частини діафрагми формують реберно-поперекову дугу — árcus lumbocostális, вище від якої два серозні листки формують пере- городку між грудною й черевною порожнинами.

Ужуйних діафрагма від- носно осі тіла тварин постав- лена косо до останнього реб- ра, і часто до тіла першого поперекового хребця не при- кріплюється. Груднинна час- тина чітко відмежована від реберної. Особливого розвит- ку досягає вентральна час- тина правої ніжки, але ліва ніжка сильніша і дещо дов- ша від правої. Поперекова частина від реберної відме- жована ніжками сухожилко- вого центра. Сухожилковий центр відносно великий, мі- цний за рахунок сильних до- даткових волокнистих тяжів. Діафрагма більш широка, ніж висока.

Уконей діафрагма по- ставлена більш косо, ніж у жуйних, з сильним сухожил-

ковим центром. Отвір кауда- льної порожнистої вени в біч- ній проекції знаходиться на рівні 7-го міжреберного про-

175

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

fáscia trúnci saperfíciális — з шкірним м’язом тулуба — m. cutáneus trúnci. Він починається окремими зубцями м’язисто на реберній стінці між зубцями ве- нтрального зубчастого м’яза грудної клітки і на грудопоперековій фасції, має каудовентральний напрям пучків м’язових волокон і в ділянці бічної поверхні черевної стінки переходить в апоневроз, який у травоїдних тварин значно розширюється. Апоневроз закінчується на білій лінії живота, на пе- редлобковому сухожилку — téndo prepúbicus — і на пахвинній зв’язці — ligaméntum inquinále, що тягнеться від зовнішнього кута клубової кістки до краніальної лобкової зв’язки. Між частиною апоневроза, що закінчується на пахвинній зв’язці, і частиною, що закінчується на передлобковому сухожил- ку, є щілина — зовнішнє пахвинне кільце — ánulus inquinális superficiális, в якому пахвинна зв’язка формує латеральну ніжку — crus laterále — цього кільця, а передлобковий сухожилок — його медіальну ніжку — crus mediále.

У травоїдних тварин зовні м’яз вкритий жовтою оболонкою живота — túnica fláva abdóminis, багатою на еластичні волокна, у свиней оболонка не- значна, у собак її немає.

Внутрішній косий м’яз живота — m. аblíquus intérnus abdóminis (див. рис. 3.32, рис. 3.40, 2–2′′) — розміщений під попереднім м’язом. Починається на маклаку, пахвинній зв’язці, грудопоперековій фасції, має краніовент- ральний напрям волокон, які віялоподібно розходяться, переходять в апоне- вроз, що зростається з апоневрозами зовнішнього косого й поперечного м’язів живота, формуючи піхву для прямого м’яза живота, закінчується на білій лінії. Найбільш дорсально розміщені й краніально спрямовані м’язові волокна об’єднані під назвою «реберно-клубова ніжка», що закінчується на останньому ребрі.

Рис. 3.40. М’язи черевної стінки собаки:

1 — m. oblíquus ext. abdóminis; 1′ —його апоневроз; 2 — m. oblíquus int. abdóminis; 2′ — його апоневроз;

2′′ — частина апоневроза, що формує внутрішній листок піхви прямого м’яза живота; 3 — m. transvérsus abdóminis; 4 — m. réctus abdóminis; 5 — lig. ínquinalae; 6 — fáscia transversális; 7 — a., v. testiculáris в пах-

винному каналі; 8 — m. cremáster

177

Розділ 3

Задній вільний край косого внутрішнього м’яза живота обмежує разом з пахвинною зв’язкою щілину — глибоке пахвинне кільце — ánulus inquinális profúndus.

Глибоке й поверхневе пахвинні кільця з’єднуються між собою, обмежую- чи отвір у черевній стінці, пахвинний канал — canális inquinális. Через цей канал у самців і сук проходить відросток піхвової оболонки — procéssus vaginális. Він складається з поперечної фасції — fáscia transvérsa — і очере- вини — peritóneum, що формують мішок, у якому знаходяться сім’яник, а у сук — жир і зв’язка. Збоку від піхвового відростка проходить відщеплений від внутрішнього косого м’яза живота м’яз — підіймач сім’яника — m. cremáster. У пахвинному каналі проходять також сім’япровід, судини й нер- ви сім’яника, що становлять основу сім’яного канатика.

Поперечний м’яз живота — m. transvérsus abdóminis (див. рис. 3.40, 3) —

є третім шаром у стінці живота, зсередини вкритий поперечною фасцією і пристінним листком очеревини. М’яз бере початок зубцями на поперечних відростках поперекових хребців і на внутрішній поверхні хрящів несправж- ніх ребер, вклинюючись між зубцями діафрагми, переходить в апоневроз, що зростається з поперечною фасцією та внутрішнім листком піхви прямого м’яза живота, і закінчується на білій лінії. У собак у каудальній черевній ділянці апоневроз поперечного м’яза живота утворює зовнішній листок піх- ви прямого м’яза.

Прямий м’яз живота — m. réctus abdóminis (див. рис. 3.40, 4) — це міц-

ний, плоский м’язовий тяж з поздовжнім (сагітальним) напрямом волокон. Починається зовні на стернальних ребрах п’ятьма—шістьма сухожилковими зубцями і закінчується на лобковій краніальній зв’язці, відділений від м’яза протилежного боку білою лінією. По своєму ходу м’яз має у жуйних — 5, у коней — 9–11, у свиней — 7–9, у собак — 3–6 сухожилкових перетинок, що збільшують фізіологічний поперечник м’яза. Волокна прямого м’яза живота відносно волокон поперечного м’яза живота розміщуються під прямим ку- том.

Уконей від кінцевого сухожилка прямого м’яза живота відщеплюється зв’язка, що проходить вентрально по краніальній гілці лобкової кістки і спрямовується до колінного суглоба. Це — додаткова зв’язка кістки стегна — ligaméntum accessórius óssis fémoris.

Піхва прямого м’яза живота — vagína músculi récti abdóminis (рис. 3.41)

—утворена в ділянці черевної стінки апоневрозами решти трьох м’язів живота, а також глибокими фасціями тулуба й поперечною фасцією. Зов- нішній листок піхви у жуйних, коней і свиней утворений апоневрозами зовнішнього і внутрішнього косих м’язів живота та глибокою фасцією ту- луба, що зростаються між собою; внутрішній листок — поперечною фасцією й апоневрозом поперечного м’яза живота, що також зростаються між собою.

Усобак апоневроз внутрішнього косого м’яза живота розщеплюється в краніальній черевній ділянці на два листки, один з яких є зовнішнім, а дру- гий — внутрішнім листком піхви прямого м’яза. В каудальній черевній ді- лянці у собак піхва прямого м’яза також має особливості порівняно з іншими тваринами. Зовнішній листок утворений зрощенням апоневрозів решти че- ревних м’язів, а внутрішній — лише поперечною фасцією. В середній черев- ній ділянці співвідношення листків таке саме, як і в інших тварин.

178

МІОЛОГІЯ — ВЧЕННЯ ПРО М’ЯЗИ

Рис. 3.41. Схематичне зображення піхви прямого м’яза живота:

А — коня; Б — собаки; В — співвідношення перед пупком; Г — позаду пупка; 1 — m. transvérsus abdóminis; 1′ — його апоневроз; 2 — m. oblíquus int. abdóminis; 2′ — його апоневроз; 2′′ — відщеплення апоневрозу, що стає внутрішнім і 2′′′ — зовнішнім листками піхви прямого м’яза живота; 3 — m. оblíquus ext. abdóminis; 3′ — його апоневроз; 4 — внутрішній листок піхви; 5 — зовнішній листок піхви; 6 — m. réctus abdóminis; 7 — línea álba; 8 — довгі м’язи спини; 9 — вентральні м’язи попереку; 10 — fáscia transversális; 11 — peritonéum; 12 — поперечний розпил поперекового хребця; 13 — fáscia trúnci prof.; 14 — fáscia thoracolumbális

М’язи живота беруть участь у формуванні стінки живота. Їх скорочення зумовлює стиснення нутрощів та їх вмісту, згинання хребта, а також фізіо- логічні відправлення — сечовипускання, дефекацію, пологи та акт видиху.

М’ЯЗИ ГРУДНИХ КІНЦІВОК

Біомеханічним дослідженням доведено, що значний вплив на формуван- ня кінцівок наземних тварин, а також на особливості їх будови у тварин з різними типами опори та різноманітним зовнішнім середовищем має сила гравітації. Особливо значний вплив сила гравітації має на кістково-м’язову систему, яку вважають антигравітаційною. Тому формування локомоторного апарату і його м’язової системи відбувалось не лише в напрямі вдоскона- лення переміщення тіла в просторі, а й протидії силі гравітації — статиці (С. Ф. Манзій, В. Ф. Мороз, 1978).

М’язи кінцівок у процесі розвитку зазнавали складних філогенетичних перетворень. У примітивних хордових у шкірно-м’язовій складці було тільки дві групи м’язів — дорсальні й вентральні, а з розвитком плавникоподібних кінцівок з цих м’язів виділились і такі, що забезпечували приведення, від- ведення та обертальні рухи — супінацію й пронацію.

179