Конспек лекцій ВНС
.pdf4. ПІДГОТОВКА ДО ВИДАННЯ І ВИДАННЯ КАРТ. ПОНЯТТЯ ПРО ДРУКУВАННЯ КАРТ
Підготовка карт до видання - наступний за складальними роботами етап, якщо передбачається їх поліграфічне тиражування.
До появи комп'ютерних технологій, традиційна підготовка карти до видання починалася з виготовлення видавничих оригіналів, що відповідають прийнятим вимогам і технологіям і призначені для отримання друкарських форм. Ці оригінали готувалися способом фоторепродукції. Вони в точності відповідали змісту складальних оригіналів і мали високу якість графічного оформлення всіх штрихових, кольорових, півтонових елементів і шрифтів.
Існують різні видавничі оригінали. Штрихові видавничі оригінали створюють за кількістю штрихових елементів, що друкують різними кольорами, їх називають розчленованими штриховими оригіналами й готують окремо для коленого елемента, наприклад, оригінал гідрографії - для друку синім кольором, оригінал рельєфу - коричневим і т. д. На суміщеному оригіналі відтворюють усі штрихові елементи, наявні на складальному.
Оригінали фонових фарбувань містять зображення площ, які при виданні будуть показані певним кольором або сітками. Для кожного кольору потрібний окремий оригінал, наприклад, для зеленої фарби, якою показуються ліси, для синьої, якою зображується водна поверхня і т, д.
Оригінали написів містять усі написи, що розмішують на карті, причому для різного кольору можуть бути виготовлені окремі оригінали.
Півтонові оригінали передають зображення елементів, що мають плавні переходи певного кольору. Такі оригінали потрібні для відтворення на карті рельєфу відмиванням або відтінення державних кордонів, границь контурів, меж; угідь тощо.
Перераховані видавничі оригінали створюють кресленням на прозорих основах, гравіюванням на непрозорому пластику або електронним виведенням зображення на фотоплівку. Кількість оригіналів і послідовність їхнього виготовлення залежать від кількості кольорів і прийнятої технології друку. Іноді кількість видавничих оригіналів досягає 20 і більше.
Видання карти - це комплекс робіт, пов'язаних з тиражуванням карти відповідними поліграфічними або іншими розмножувальними засобами.
Для тиражування карти поліграфічним способом виготовляють друкарські форми. Для цього рисунок з оригіналу переносять на поверхню металевої, гумової, пластмасової пластини або циліндра. На друкарських формах є друкуючі елементи, що дають відбиток на папері, і недрукуючі (пробіли).
На формах високого друку рисунок карти виступає над поверхнею, а проміжки між; його елементами (пробіли) заглиблені. Друкарська фарба торкається тільки виступаючих частин форми і з них переходить на папір або інший матеріал, відтворюючи зображення.
На формах для глибокого друку картографічний рисунок заглиблений, на відміну від пробілів. Під час друку заглиблені місця наповнюють фарбою, яка потім під пресом передавлюється на папір.
На формах плоского друку елементи картографічного рисунка та пробіли знаходяться на одному рівні. У результаті спеціальної хімічної обробки форми,
нанесений рисунок стає сприятливим до фарби, а в пробілах вона відштовхується.
Відбитки на папері безпосередньо з друкарських форм мають дзеркальне до вихідного зображення. Пряме зображення дає офсетний друк. Суть його полягає в тому, що рисунок із друкарської форми спочатку передають на проміжну еластичну поверхню, а вже з неї - на папір чи інший матеріал для друку. У наш час це один з найпоширеніших способів у картовидавництві. Технічні принципи офсетного друку залишаються незмінними, але офсетні друкарські машини можна розділити на малі (малий офсет), листові (листовий офсет), рулонні (рулонний офсет). Використання й ефективність того чи іншого офсетного друку залежить від формату й тиражу видання.
Перед тиражуванням карти роблять контрольні відбитки, за якими перевіряють режим роботи друкованого верстата, рівномірність подачі та сполучення фарб. Після чого друкують потрібну кількість примірників.
Тиражування картографічних творів (їх видання) починається з підготовки карт до цього процесу. Сучасні картографічні підприємства підготовку карт до видання базують на комп'ютерних технологіях.
ГІС, у принципі, забезпечують весь процес створення карт, від моменту цифрування вихідного зображення до отримання потрібного зображення, готового до кольороподілу й подальшого поліграфічного або іншого способу видання. Однак жодна ГІС не здатна виконувати функції редакційновидавничих систем у повному обсязі. Виключенням можуть бути видання окремих карт на одному аркуші без високих вимог до поліграфічної якості. Роботи на етапі підготовки карт до видання включають:
•художнє оформлення з використанням можливостей комп'ютерного дизайну (присвоєння товщин лініям, шрифтове оформлення, кольорове оформлення штрихових і шрифтових елементів);
•верстка (формування) картографічних творів;
•кольороподіл і передача файлів до фотонабірних автоматів;
•контроль і редагування кольороподілу перед виведенням фотоформ;
•зберігання картографічної інформації в електронному вигляді.
Для зручної роботи всі об'єкти в програмах редагування векторної та растрової графіки, так як і в ГІС, розмішують по шарах, причому враховують не тільки тематичну подібність об'єктів, а й подібність графічних характеристик (колір ліній, заповнень), що значно полегшує подальшу роботу. Кількість шарів у програмі майже необмежена. Можливість керування даними шарів значно спрощує процес редагування об'єктів. Наприклад, щоб змінити колір всієї річкової сітки, достатньо виділити всі об'єкти даного шару і змінити колір для всіх разом.
При оформленні карт дуже важливий контроль редактора за виконанням роботи на всіх етапах створення оригіналів карти. Крім контролювання процесу оформлення карт, після його завершення редактор перевіряє кожну карту на екрані комп'ютера, щоб виправити лічені зауваження. Потім усі оригінали роздруковуються у своїх кольорах і коректуються, а також проходять редакційний огляд, узгоджуються один з одним.
Комп'ютерні технології значно спростили виготовлення видавничих оригіналів, у яких зображення подане пошарово (за змістом, геометрією, кольоровим оформленням). Електронні лазерні кольоророзподільчі системи повністю виключають ручну підготовку видавничих оригіналів і дозволяють в автоматичному режимі швидко й надійно одержувати фотоформи з кольорових карт досить великого формату. Така технологія включає три послідовних процеси:
•фоторепродукування - перетворення зображення оригіналу карти у фотоформи;
•виготовлення друкованих форм на основі фотоформ;
•друкування (тиражування) - отримання потрібної кількості відбитків із друкарських форм.
Для зберігання отримане зображення може бути записаним на електронних носіях.
Для тиражування картографічних творів у разі необхідності виготовлення незначної кількості примірників досить ефективним є електростатичний друк. Він здійснюється шляхом виведення електронного зображення на плотери чи принтери - пристрої, за допомогою яких зображення фіксується на папері, пластику, фоточутливих матеріалах та інших носіях. При цьому забезпечується сучасний дизайн, якісне багатокольорове відображення картографічного твору. Цей спосіб є особливо актуальним для оперативного друку.
Найновітнішим і найперспективнішим є цифровий друк, що поступово витісняє інші способи друку. Сучасні кольоророзподільчі системи проводять кольороподіл за кількістю фарб (на основі обраної кольорової моделі), а результат передають на спеціальні друкарські машини, які почергово наносять кожну фарбу на матеріал друку. При цьому способі друку відсутні фотоформи і, відповідно, друкарські форми.
5. ПОНЯТТЯ ПРО ОНОВЛЕННЯ КАРТ
Зміст створених географічних карт через певний час перестає відповідати реальній дійсності, мірі її вивченості, тому потребує оновлення.
Оновленням карти називається приведення змісту карти у відповідність до сучасного стану об'єкта картографування та уявлень про нього шляхом перескладання й видання нової карти. Оновленню підлягають як загальногеографічні (у тому числі топографічні), так і тематичні карти.
Основна причина старіння топографічних карт - інтенсивне освоєння та економічний розвиток території, унаслідок чого з'являються нові населені пункти, будуються нові промислові об'єкти, дороги, лінії комунікацій, освоюються нові площі сільськогосподарського виробництва тощо. При цьому людина прямо чи опосередковано впливає й на природу, що спричиняє зміну контурів природної рослинності, появу своєрідного рисунка річок із зарегульованим стоком тощо. Перебіг природних процесів може бути повільним (напр., меандрування річок, рух льодовиків) або швидким, катастрофічним (напр., селеві потоки, схід снігових лавин, землетруси). Інколи карти старіють внаслідок введення нових нормативних документів (інструкцій, таблиць умовних позначень) або нової системи координат чи проекції.
Старіння тематичних карт найчастіше пов'язано зі зміною наукових концепцій щодо суті, особливостей чи розвитку об'єкта картографування, старіння статистичних даних тощо.
Оновлення топографічних карт - це комплекс процесів, які здійснюють згідно з вимогами відповідних рекомендацій і технічних вказівок. Рішення про оновлення аркуша карти приймають після вивчення змін, які відбулися на місцевості (їх фіксують на "черговій" карті масштабом 1:100 000).
Оновлення може бути періодичним або безперервним. Періодичне оновлення - це оновлення через певний проміжок часу: 6-8 років для аркушів карт найважливіших освоєних районів, 10-15 - для решти аркушів карт. Безперервне оновлення передбачає постійне доповнення карт змінами, які сталися на місцевості. Таке оновлення прийняте для морських навігаційних карт. Крім того, оновлення може бути суцільним. або частковим залежно від характеру змін об'єкта картографування.
Оновлення топографічних карт традиційно здійснювали за матеріалами аерофотознімання. Нові можливості оновлення карт з'явились з появою космічного знімання. Космічна інформація дозволяє оперативно визначати території, де відбулися істотні зміни в топографії місцевості, і приймати рішення про оновлення карт та його обсяг. Використання космічних знімків дозволило змінити технологію процесу. Традиційним було оновлення карт спочатку великого масштабу, а потім, послідовно, - усіх інших масштабів (за масштабом 1:10 000 йде масштаб 1:25 000, потім 1:50 000 і т. д.). За новою схемою оновлення карт усього масштабного ряду може здійснюватись одночасно або в тій послідовності, яка потрібна для розв'язання конкретних завдань.
За космічними знімками здійснюють у наш час і оновлення загальногеографічних карт середніх і дрібних масштабів. За знімками уточнюють зображення гідрографічної сітки, форм річкових систем, характерних особливостей долин великих річок, дельт, орографічних елементів рельєфу й окремих його форм, контурів боліт, солончаків, лісів, берегової лінії морів, озер і водосховищ, шляхів сполучення й населених пунктів.
Оновлення тематичних карт може бути проведено найкраще за матеріалами космічних знімань. Космічні знімки дозволяють обґрунтованіше відобразити взаємозв'язки окремих компонентів ландшафту та його структуру, динаміку й ритміку природних явищ, зміни природи під впливом людини. Знімання з космосу надає можливість краще зрозуміти закономірності будови земної кори і процеси, які відбуваються у природі, переглянути традиційні уявлення, що не може не відбитися на якості карт. Погляд з орбіти, наприклад, дав підстави стверджувати, що Уральські гори закінчуються в Перській затоці, тому що вони складають єдину систему із зоною зім'яття й розломів, яка простяглася через пустелі Середньої Азії. За знімками виявляють раніше не відомі тектонічні структури, уточнюють положення великих рудних зон, установлюють нові закономірності розподілу корисних копалин, визначають перспективні для пошукових робіт ділянки тощо.
За космічними знімками оновлюють карти ґрунтів, геоботанічні карти, карти розселення населення й транспорту, сільськогосподарського
використання земель. Тільки за космічними знімками можна точно закартографувати границі снігового покриву, їхні зміни з часом, уточнити рисунок річок і навіть їхню кількість в окремих районах (напр., установлено, що в оз. Байкал впадають 1123 річки і джерела, а не 336, як вважалося раніше), виявити нові льодовики в горах, лавинонебезпечні райони. Перелік цей можна значно подовжити, але обмежимося прикладом, що добре ілюструє зміну картографічного зображення після аналізу інформації, одержаної за космічними знімками.
Застосування космічних знімків для оновлення карт знижує тривалість і трудомісткість складальних і редакційних процесів. Скорочується час на відбір джерел, ознайомлення зі специфікою території, спрощується процес генералізації. Одночасно підвищуються детальність і точність карт.
Часто при сучасних досить значних масивах інформації та швидкості її знімання питання внесення виправлень до карт і підготовки до видання в найкоротші терміни є досить важливим. Спосіб формування баз даних і можливості ГІС дозволяють обробляти і вносити нову інформацію певної теми в автоматичному режимі. Створене нове тематичне зображення імпортується до видавничих пакетів і точно суміщається з типовою основою певного масштабу.
Показники, більш-менш стабільні в часі, як на картах природи та деяких соціальне-економічних ("Ґрунти", "Рослинність", "Ландшафти", "Етнічний склад населення"), не потребують створення баз даних, тим більше, що вихідною інформацією для них були раніше видані карти або авторські макети. Однак основним завданням для таких карт є збереження їхнього електронного варіанта, у який досить легко можна внести виправлення.