ЕвтушевскийПлямистий олень

У 1987 р. в урочище «Чорний ліс» Знам’янського району із ДМГ «Залісся» завезли 20 плямистих оленів. В зв’язку з високим антропогенним тиском олені перемістились майже на 30км і сьогодні перебувають в МГ УТМР «Чутяно-Дмитрівському» на території Чутянського лісництва, яке проводить лісовідновлюючі рубки на великих площах. Тут потрібне таке ведення мисливського господарства, яке забезпечить одночасне існування оленів і лісових культур. Інакше будуть гинути ті, або інші. Це вимагає в першу чергу спільних дій мисливського господарства (УТМР) і лісового. Сьогодні насторожує відсутність росту чисельності оленів при незначних офіційних вилученнях ( мал. 15).

22

Луганська область (мал. 16). У 1961р. 10 голів плямистого оленя із Заліського ДМГ завезли в угіддя Кремінської райради УТМР. У 1977р. ці угіддя були передані для ведення мисливського господарства Кремінському спецлісгоспу, який згодом було перетворене у державне лісомисливське господарство. Велика кількість плямистого оленя загинула у господарстві у зимовий період 1986/1987рр., коли високий сніговий покрив тримався понад 3 місяці.

У 1986р. оленя плямистого було розселено з Кремінського спецлісгоспу по долині ріки Сіверський Донець в угіддя військово-мисливського господарства (12 голів) та Луганської міськради УТМР (11 голів). На сьогодні олень зберігся в області лише у військово-мисливському господарстві -12 голів, та Кремінському ДЛМГ – понад 100 голів. Відсоток офіційного вилучення незначний.

Угіддя Кремінського ДЛМГ розташовані вздовж широкої долини – 1-2км Сіверського Донця. Вони сягають до 20 тис. га і в умовах густонаселеної території охороняти їх тяжко. Тут переважають дубові і соснові насадження і лише в долині – вільхові та тополеві. Від спеки олені ховаються у вільшняки, зарості лоз, бруслини, кленів, свидини, кропиви та ін. Кожна група оленів має свою облюбовану територію. Великий лісовий масив допомагає тваринам утікати від браконьєрів та грибників.

Мал. 16.

Львівська область . В угіддя області плямистих оленів випускали неодноразово:

у1960р. із Заліського ДМГ у Буський лісгосп завезли 6 голів;

у1975р. в вольєри Трускавецького лісництва із Буського лісгоспу

випустили 10 оленів; у 1980р. із «Асканія-Нова» в угіддя мисливського господарства «Майдан»

військового товариства Прикарпатського військового округу також випустили плямистих оленів. Кількість їх невідома.

Спроби розведення плямистого оленя на Львівщині великого успіху Мал. 17.

24

безсумнівну перевагу, відмовляючись навіть від буряків. Сіно поїдають з випадінням снігу.

Хорошій збереженості оленів сприяє повна відсутність в угіддях собак – при появі їх негайно відстрілюють.

В господарстві є пара вовків, в яких єгері щорічно забирають щенят. Вважають, що ця пара утримує територію від напливу більшої кількості хижаків і, свідомо ідучи на жертви, миряться з ними. Не вдаючись у детальний розгляд цієї ситуації, можна, проте, зауважити, що на батьківщині плямистого оленя – у Лазовському заповіднику, найвища чисельність оленів відмічалась у роки найнижчої чисельності вовків.

Влітку і взимку невеликі групи самців, в силу своїх біологічних особливостей, відриваються від садиби господарства і селяться у віддалених ярах та куртинних лісах. Там їх може підстерігати небезпека, бо угіддя оточуючих мисливських господарств майже не охороняються. Там, а не біля садиби, проводяться і ліцензійні відстріли. В першу чергу мисливців цікавлять самці як носії трофейних ріг.

На сьогоднішній день в господарстві нараховується біля сотні оленів, із яких близько 30 рогачів. Зниження чисельності оленів за останні роки

пом’якшує їх тиск на лісові культури: основна маса оленів дотримується лісового урочища, площа якого становить всього 1,6 тис. га.

Полтавська область (мал. 19). Поселення плямистого оленя існують у кількох мисливських господарствах, де в лісових масивах переважають дуб, ясен, клени, граб. Тварини добре охороняються та підгодовуються в зимовий період.

Мал. 19.

27

«Асканія-Нова», 20 голів – для створення поселень у Вінницькій та 32 - у Київській областях.

В степах заповідника «Асканія-Нова» олені добре прижились, хоч досі вважалися суто лісовими звірами. В даний час вони знаходяться в вольєрі площею 1500га, зимують у невеликих загонах з покрівлею для захисту від непогоди.

У1957р. 10 самців і 10 самок плямистого оленя вивезли із «Асканії-Нова»

івипустили на Солоно-озерній дільниці Чорноморського заповідника. Через 10 років чисельність тварин досягла тут 200 голів. Вони освоїли площу в 2300га.

Сприятливі природні умови та охоронний режим забезпечили високий щорічний приріст – до 26%. Олені навіть у найсуворішу зиму 1962/1963рр. обходилися без підгодівлі.

Висока щільність населення оленів привела до пошкодження лісових культур та порушення ґрунтового покриву заповідних ділянок і вид був визнаний небажаним в екосистемах заповідника. Почалось «регулювання чисельності» популяції, що привело до повного зникнення її.

Мал. 23.

Хмельницька область (мал. 24). В угіддя області плямистий олень завозився із Шендерівського та Борзнянського мисливських господарств у 1968 та 1972рр. загальною кількістю понад 20 голів. На сьогодні плямистий олень живе на території «Переймської дачі» Пархомівського лісництва ДП «Хмельницьке ЛМГ», займає площу 2,1 тис. га, в стаді налічується понад 70 голів. Стації представлені середньовіковими і пристиглими лісами з переважанням дуба, ясеня, граба, клена, липи, берези. В літні місяці олені випасаються переважно в лісі, зрідка виходять на посіви пшениці, ячменю, кукурудзи. В зимовий період досить часто випасаються на озимих культурах, охоче поїдають листя, стебла, а під весну і кореневища топінамбура, пагони деревних та кущових порід. В зимовий період господарство проводить багату підгодівлю оленів, намагаючись відвернути їх від щойно створених лісових культур.

Друге поселення плямистого оленя знаходиться у вольєрі Маліївського лісництва ДП «Кам’янець-Подільське ЛГ». На огородженій площі, що не перевищує 20га, утримується до пів сотні тварин. Оскільки в насадженнях

29

охорону. Загибель тварин від випадкових причин була зведена до мінімуму. В багатосніжні зими всі вони збиралися біля єгерського будиночку, окремі брали качани кукурудзи прямо із рук. Щоб олені легше переміщалися в лісі, за допомогою снігового плугу їм прокладали стежки. Для господарства характерний рівнинний ландшафт, на 70% зайнятий різновіковим сосновим лісом, на 14% - дубовим, на решті території росте вільха, береза, липа, граб, берест.

Приріст стада оленів в «Імшані» (мал. 26), починаючи з 1964р., п’ять років підряд перевищував 30%. На 1970р. чисельність оленів у господарстві досягла 443 особин, тобто за 12 років виросла майже у 18 разів.

Мал. 26.

З часом самці групами по 3-5 особин почали відриватися на 10-20км від вольєри. На період гону вони поверталися назад. Більшість же тварин дальше 4-5км від вольєри не відходили, концентруючись в зимовий час на досить обмеженій площі – 80 -100га. Це викликало серйозні пошкодження цінних лісових культур. Назріло питання про приведення їх чисельності до господарські - допустимих розмірів.

Починаючи з зими 1970/1971рр. оленів відловлювали для відселення, що викликало підвищене турбування їх та активізувало браконьєрів. Олені стали залишати «Імшан» і переходити у спокійніші угіддя сусіднього господарства «Мошногори», реорганізованого згодом (1979р) в ДМГ «Соснівське». Відловлених у «Імшані» оленів перевозили в ряд інших областей, а також поселяли в наступні мисливські господарства своєї області: «Тамаровщина», «Сунки», «Хлипнівська дача», «Виграївська дача». Загальна кількість вивезених із «Імшану» оленів склала 160 голів, відстріляних на м’ясо – 210 голів, не менше 200 голів відстріляли браконьєри.

Тривале не включення оленів в господарське використання стало причиною утворення в місцях зимівель занадто високої концентрації поголів’я – до 300 особин на 100га, що привело до виснаження кормової бази в районі вольєри. Освоєння оленями деяких віддалених лісових кварталів Яснозірського л і с н и ц т ва п оя с н ю є т ь с я п р и л я г а н н я м д о л і су б а г ат и х ко рм а м и сільськогосподарських полів. Такі лісові квартали як 85 і 87 використовувались оленями виключно в якості захисних стацій. З настанням сутінок олені виходили звідси в яблуневий сад і на озимі посіви. В окремі зими тут зосереджувалась більша частина всього поголів’я – до 250 особин.

30

На сьогоднішній день «Імшан» поділений на два господарства: МГ «Імшан» Черкаської обласної організації УТМР та ТОВ МРТ «Черкаське». Таким чином, перестало діяти як єдине ціле одне з найвідоміших у країні господарство по розведенню плямистого оленя. Великі можливості, пов’язані з успіхами акліматизації оленя на перших етапах, були поступово втрачені. Сьогодні тут нараховується близько 50 оленів. Протягом року вони заходять на територію як одного користувача угідь, так і другого, а отже, їх буде рахувати і планувати до вилучення як один користувач, так і другий, що може привести до повного винищення популяції.

«Соснівське ДМГ» (мал. 27) межує з «Імшаном». Воно розташоване на терасах горбистого Мошногірського кряжу, більша частина якого покрита величезним сосновим масивом. Бір перетинає широка низина, поросла вільхами, осиками, березами, вербами.

Мал. 27.

Починаючи з 1966 року частина оленів переходить із «Імшану» в «Мошногори» і поступово розселяється по чисельних стаціях із сприятливими захисними і кормовими властивостями. Закріпленню оленів у «Мошногорах» сприяла добре налагоджена система зимової підгодівлі.

В період реорганізації МГ «Мошногори» в «Соснівське» протягом 3-4 місяців в угіддях панувало «вільне полювання», після якого олені збереглися лише у важко доступних місцях з густими заростями. Сьогодні господарство в черговий раз переживає зміну власника та новий поділ території. Важко передбачити, які наслідки матиме це для популяції оленів. У більшості господарств, куди розселили оленів, розмноження пішло успішно, але із-за слабкої охорони угідь уже на 2-4р. чисельність починала падати.

МГ «Тамаровщина» системи УТМР розташоване в долині Дніпра, де переважають хвойно-широколистяні ліси з багатим підліском і густим трав’янистим покривом. Лісові масиви чергуються з очеретяними заростями, луками, полями. Чисельність оленів швидко наростала (мал. 28)

Мал. 28.