11

транспортний індекс і активність речовини в бекерелях (кюрі). Всі ці дані підкреслюються червоним кольором або пишуться червоною пастою.

У верхній частині накладної проставляється червоний штемпель "Радіоактивно" та інші штемпелі, передбачені Правилами.

Навантаження і вивантаження упакувань IV транспортної категорії здійснюються тільки засобами вантажовласників.

Про відправлення радіоактивних речовин відправник зобов'язаний повідомити телеграфом одержувача, вказавши найменування вантажу, кількість місць, масу, дату відправлення, номер відправки і вагона (контейнера).

Вантажоодержувач зобов'язаний стежити за надходженням відправлених на його адресу радіаційних упакувань. Після розвантаження він зобов'язаний зробити радіометричну перевірку вагонів і контейнерів щодо наявності забруднення радіоактивними речовинами і у випадку перевищення встановленого Правилами рівня забруднення зробити дезактивацію. Про відсутність забруднення вагонів і контейнерів вантажоодержувач повинен видати станції довідку.

Клас 8 – їдкі і корозійні речовини, які можуть викликати пошкодження шкіри, ураження слизових оболонок очей та дихальних шляхів, викликати корозію транспортних засобів. Пара і пил цих речовин, потрапляючи в організм, можуть викликати отруєння. Ряд вантажів класу 8 має окислювальну дію, тобто може викликати загоряння легкозаймистих речовин і матеріалів.

Речовини цього класу поділяються на три підкласи:

•речовини, що мають властивості кислот (азотної, хлорної, оцтової, соляної тощо);

•речовини, що мають основні (лужні) властивості (їдкий натр, аміак водяний, нашатирний спирт, лужний електроліт тощо);

•різні їдкі та корозійні речовини (бром, хлориста сірка тощо).

Їдкі та корозійні речовини перевозяться в основному вагонними відправками в герметичній упаковці. Забороняється застосовувати для упакування їдких речовин, здатних утворювати самозаймисті суміші, сіно, солому, деревну стружку, не просочені вогнезахисною речовиною.

Клас 9 – інші небезпечні речовини, які не включені за своїми властивостями у попередні класи, але потребують дотримання заходів безпеки при їх перевезенні. За фізичним станом і характером небезпечності вантажі класу 9 поділяються на підкласи і групи. Найбільш поширеними є підклас 9.1, який складають вантажі, не віднесені до класів1-8.

Небезпека речовин підкласу 9.1 полягає в здатності їх загорятися за певних умов (підвищена температура навколишнього середовища, потрапляння вантажів у зону пожежі, тривалий вплив джерел загоряння тощо). Вони стають корозійними для сталі, алюмінію та інших металів, викликають подразнення й опіки вологої шкіри, виділяють отруйні гази при потраплянні у вогонь тощо.

Особливу увагу необхідно звертати на дотримання вимог правил під час перевезення легкогорючих вантажів: тканин, трикотажних виробів, ганчірок, бавовни, сіна, соломи, торфу тощо, оскільки на практиці нерідко трапляються випадки пожеж зі знищенням цих вантажів і рухомого складу на великі суми, з тривалою перервою руху поїздів.

Перед навантаженням цих вантажів, а також інших вантажів в упаковці з легкогорючих матеріалів (тканини, рогожі тощо) вагони та контейнери повинні бути підготовлені для перевезення зі щільним закриттям щілин і просвітів у дверях, люках, стінах крафт-папером, покритим рідким склом, або іншим негорючим матеріалом. Таку підготовку вагонів виконує відправник або залізниця, в залежності від того, хто здійснює завантаження цих вантажів у вагон (контейнер). Легкогорючі вантажі в міцній дощатій, фанерній або картонній тарі дозволяється відвантажувати без вказаного закриття щілин і просвітів у вагонах або контейнерах.

При навантаженні вантажів на відкритий рухомий склад таких вантажів як кора, лоза, тріски вантажовідправники зобов'язані накрити їх брезентом, дошками, щитами, що захищають вантаж від потрапляння іскор. При навантаженні фрезерного торфу його поверхня покривається захисною плівкою, що запобігає втратам вантажу від видування і знижує небезпеку загоряння від іскор. При перевезенні цих вантажів у критих вагонах щілини і просвіти в них повинні закриватися.

11.2.5 Порядок ліквідації аварійних ситуацій із небезпечними вантажами

При виникненні аварійних ситуацій із небезпечними вантажами повинні терміново вживатися необхідні заходи щодо їх ліквідації в залежності від обставин, що склалися, з урахуванням властивостей вантажів, їх вибухонебезпечності, небезпеки для людей і тварин, а також дотримання заходів безпеки та обережності, встановлених Правилами. Ці заходи повинні забезпечувати запобігання загроз людям, захист навколишнього середовища, можливість збереження вантажів, рухомого складу, споруд, поновлення руху поїздів у найкоротший термін.

Основні властивості небезпечних вантажів, а також заходи безпеки та застороги при ліквідації наслідків аварійних ситуацій із ними наводяться в аварійних картках на небезпечні вантажі.

Номер аварійної картки вказується в накладній під найменуванням вантажу. З текстом аварійної картки можна ознайомитись у Правилах безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій.

Якщо на якісь вантажі аварійних карток у Правилах немає, то така аварійна картка повинна бути прикладена і надійно прикріплена відправником до накладної, про що в накладній є відмітка.

При необхідності участі в ліквідації аварійної ситуації з небезпечними вантажами фахівців вантажовідправника або вантажоодержувача вони повинні бути направлені негайно після одержання вимоги залізниці про це. У необхідних випадках залучаються фахівці або команди газорятувальних, гірнорятувальних або інших аварійних служб підприємств, пожежних команд, формування цивільної оборони та спеціальні військові підрозділи.

Якщо аварійна ситуація виникла на перегоні, машиніст локомотива негайно повинен вжити заходів щодо захисту членів локомотивної бригади від можливого впливу небезпечних вантажів та сповістити про аварійну ситуацію у

встановленому порядку через поїзний радіозв’язок або іншим можливим видом зв`язку поїзного диспетчера і чергових по станціях, які обмежують перегін. Повідомлення містить опис характеру аварійної ситуації, відомості про наявність потерпілих, найменування вантажу, номер аварійної картки і номер ООН вантажу, кількість небезпечного вантажу в зоні аварійної ситуації. Після передачі повідомлення локомотивна бригада за вказівкою поїзного диспетчера вживає заходів згідно з аварійною карткою на даний небезпечний вантаж. При одержанні повідомлення від машиніста, а також при виникненні аварійної ситуації в межах станції черговий по станції, сповістивши про ситуацію поїзного диспетчера, повинен негайно викликати начальника станції і вжити заходів, керуючись вказівками, що містяться в аварійній картці.

Поїзний диспетчер негайно повідомляє про аварійну ситуацію черговому по дирекції залізничних перевезень. Черговий по дирекції, отримавши повідомлення про аварійну ситуацію, сповіщає начальника дирекції, першого заступника начальника дирекції, старшого чергового помічника оперативнорозпорядчого відділу служби перевезень залізниці, ревізора з безпеки руху поїздів дирекції, головного державного санітарного лікаря лінійної дільниці. У разі потреби сповіщаються відправник (одержувач) вантажу та черговий помічник військового коменданта.

Вивантаження небезпечних вантажів із пошкоджених вагонів на ґрунт, у водойми не дозволяється і може бути дозволене тільки у виняткових випадках за наявності дозволів органів державної санітарної інспекції за умови ефективного знешкодження місць скидання небезпечних вантажів.

Заходи щодо ліквідації наслідків аварійних ситуацій викладені в Правилах безпеки та порядку ліквідації наслідків аварійних ситуацій з небезпечними вантажами при перевезенні їх залізничним транспортом.

Контрольні питання до теми 11.2

1.Які вантажі відносяться до небезпечних?

2.Класифікація небезпечних вантажів.

3.Рухомий склад для перевезення небезпечних вантажів.

4.Загальні умови перевезення небезпечних вантажів.

5.Вимоги до тари та упакування небезпечних вантажів.

6.Маркування небезпечних вантажів.

7.Особливості заповнення комплекту перевізних документів.

8.Приймання і видача небезпечних вантажів.

9.Спеціальні умови перевезення небезпечних вантажів окремих класів. 10. Порядок ліквідації аварійних ситуацій із небезпечними вантажами.

11.3 Перевезення наливних вантажів

Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу.

Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником.

Стаття 31 Статуту залізниць України

Основні терміни

Наливні вантажі – це рідкі вантажі, які перевозяться в спеціальних вагонах-цистернах, контейнерах-цистернах і бункерних напіввагонах без тари. До них також відносяться скраплені і стиснені гази, які перевозяться під тиском у вагонах-цистернах і контейнерах-цистернах.

Наливні вантажі

Рис. 11.8 Блок-схема класифікації наливних вантажів

11.3.1 Загальна характеристика наливних вантажів

До наливних вантажів відносяться:

•нафта і нафтопродукти (бензин, гас, дизельне паливо, мазут, масла, нафтобітуми тощо);

•продукти хімічної промисловості (кислоти, луги, барвники, лаки, скраплені гази тощо);

•продукти харчової промисловості (олія, спирти, жири, патока, саломас

тощо).

Основну масу наливних вантажів (біля 90%) складають нафта і нафтопродукти.

Нафтопродукти поділяються на:

•світлі (бензин, бензол, гас, лігроїн, легкі сорти моторного і дизельного пального, конденсат із природного газу);

•темні (мазут, нафтобітум, важкі сорти моторного палива, сира нафта);

•рідкі масла, одержані шляхом перегонки нафти.

Основними властивостями, що визначають умови перевезень і зберігання нафтопродуктів, є їх легка займистість, підвищена в'язкість і застигання при мінусових температурах, висока здатність до випаровування, корозійний вплив на метал, шкідливий вплив на організм людини.

Густина і в'язкість нафтопродуктів істотно впливають на вибір способу перевезення. За цими властивостями їх поділяють на в'язкі, слабов'язкі і високов'язкі. Зі зниженням температури густина і в'язкість нафтопродуктів зростають, що негативно впливає на процес зливу, очищення цистерн.

Наливні хімічні та харчові продукти дуже багаточисельні і різноманітні за своїми технічними та хімічними властивостями і потребують відповідних умов перевезення.

Всі вантажі, що перевозяться наливом, можна поділити на дві групи:

•безпечні, які транспортуються з дотриманням загальних умов;

•небезпечні, для яких, крім загальних, повинні виконуватися також спеціальні умови, що передбачаються Правилами.

Ці та інші специфічні властивості наливних вантажів потребують дотримання особливих умов їх перевезення залізницями, що передбачені Правилами перевезення наливних вантажів (розділ 30 Правил перевезень вантажів).

До перевезення залізницями наливом приймаються тільки ті вантажі, які зазначені в Алфавітному покажчику (додаток 1 до Правил перевезення наливних вантажів).

Вантажі, не зазначені в Правилах, перевозяться лише з дозволу Укрзалізниці, яка визначає умови перевезення на підставі клопотання міністерства і відомства, до якого належить підприємство-відправник, або на підставі клопотання самого підприємства-відправника, що не має відомчої підпорядкованості. До клопотання додаються характеристики вантажу, державний стандарт або технічні умови на продукцію та аварійна картка, якщо цей вантаж небезпечний.

Уразі відсутності в Алфавітному покажчику найменування небезпечних наливних вантажів, але подібних за своїми хімічними властивостями або характером небезпеки вантажам, приведеним у ньому, такі вантажі можуть перевозитися на умовах, зазначених у покажчику вантажів за визначенням відправника, за що він несе повну відповідальність.

Отруйні речовини перевозяться наливом при наявності в установленому порядку дозволу Міністерства екології та природних ресурсів України.

11.3.2 Склади та пункти наливу і зливу наливних вантажів

Склади, пункти наливу і зливу нафтопродуктів розміщаються на місцях незагального користування (під’їзних коліях).

Нафтопродукти зберігають у металевих або залізобетонних резервуарах, які разом із пристроями для приймання, зберігання і відпуску нафтопродуктів складають комплекс споруд, що називається нафтобазою.

Територія нафтобази, яка огороджується і охороняється, поділяється на

зони:

•зливу і наливу нафтопродуктів із підведенням залізничних колій і улаштуванням зливно-наливних естакад;

•насосних установок;

•сховищ-резервуарів для нафтопродуктів;

•піноакумуляторних та пінореактивних станцій, що виробляють піну, необхідну для гасіння пожеж у резервуарах;

•відділення, в якому відпускають нафтопродукти дрібними партіями в автоцистерни, контейнери, бочки, бідони;

•допоміжних технічних споруд (електростанції, котельної, водонасосної, майстерні тощо);

•очисних споруд для збирання і відведення розлитих нафтопродуктів і дощових вод;

•адміністративно-господарських споруд.

Нафтосховища бувають наземними, напівпідземними і підземними; за формою – циліндричні (вертикальні і горизонтальні) і сфероподібні. У наземних нафтосховищ днище знаходиться на рівні землі або вище поверхні навколишньої території. Дно напівпідземних нафтосховищ заглиблюється в землю на половину висоти резервуара, підземні знаходяться повністю під землею.

Резервуари нафтосховищ розміщують окремо або групами, відстань між групами повинна бути не менше 50м, рахуючи від стін крайніх резервуарів. Відстань між двома поряд розташованими резервуарами повинна бути не менше 10м. Резервуар із нафтопродуктами огороджують земляним валом висотою не менше 1,2м. Між зовнішніми межами валів, якими огороджені групи резервуарів, передбачають пожежний проїзд шириною не менше 3,5м.

Пункти наливу і зливу поділяються на механізовані і немеханізовані. Пунктами механізованого наливу і зливу вважаються такі пункти, де налив цистерн проводиться самостіканням зі сховищ або за допомогою насосів із механічним приводом, а злив із цистерн проводиться за допомогою таких самих насосів або самостіканням через нижній зливний люк цистерни. Пунктами немеханізованого наливу і зливу вважаються пункти, де налив цистерн або злив проводиться ручними насосами.

Місця наливу небезпечних вантажів мають бути віддалені від залізничних складів, станційних споруд, головних колій, загальних місць навантаження та вивантаження і від житлових будинків на відстані не менше 100м, від місць навантаження, вивантаження вибухових і отруйних речовин – не менше 200м.

Місця зливу небезпечних вантажів повинні бути віддалені у першому випадку на відстані не менше 50м, а в другому – не менше 125м.

На пунктах наливу влаштовуються естакади галерейного і стоякового типів. Нафтопродукти подають у наливний колектор естакади самоплином або насосами. Для наливу використовують відцентрові насоси продуктивністю 150720мз/год і поршневі 100-350мз/год.

Світлі і темні нафтопродукти наливають як в одиничні цистерни, так і в групи цистерн у залежності від місткості фронту подачі через стояки.

Принципова схема наливу нафтопродуктів за допомогою естакади і насосів наведена на рисунку 11.9. Існують естакади з одним або кількома колекторами (розподільчими трубопроводами). При наявності на естакаді кількох колекторів можна одночасно наливати нафтопродукти різних видів. Більшість наливних естакад на нафтобазах і нафтопереробних заводах двобічні, тобто обслуговують одночасно дві колії.

Рис. 11.9 Схема наливу нафтопродуктів:

1 – резервуар; 2 – насос; 3 – колектор; 4 – засувки; 5 – наливні шланги; 6 - цистерна

Хімічні і харчові наливні вантажі наливаються, зливаються і зберігаються в спеціальних резервуарах і місткостях, улаштованих на під’їзних коліях підприємств, які їх виробляють або переробляють як сировину. Такі склади будуються за окремими проектами з дотриманням будівельних норм та вимог пожежної, санітарної і екологічної безпеки.

11.3.3 Рухомий склад і контейнери-цистерни для перевезення наливних вантажів

Перевезення рідких вантажів наливом в Україні здійснюється у вагонахцистернах і бункерних напіввагонах парку залізниць України і у власних чи орендованих вагонах-цистернах згідно з їх спеціалізацією та у контейнерахцистернах.

Вагони-цистерни поділяються на:

•цистерни для перевезення нафтопродуктів;

•цистерни для перевезення хімічних вантажів;

•цистерни для перевезення харчових вантажів.

У свою чергу цистерни для перевезення нафтопродуктів розрізняють:

• з універсальним зливним пристроєм і трафаретами “Бензин-нефть” – для перевезення як світлих, так і темних нафтопродуктів;

•з універсальним зливним пристроєм і трафаретом “Бензин” і “Светлые нефтепродукты” – для перевезення тільки світлих нафтопродуктів;

•з універсальним зливними пристроєм і трафаретом “Мазут”, які мають парову оболонку, – для перевезення в’язких вантажів та вантажів, які застигають;

•з верхнім зливом (без нижнього універсального зливного пристрою) і трафаретом “Бензин” – для перевезення світлих нафтопродуктів.

Нафтопродукти можуть перевозитися також у бункерних напіввагонах для перевезення бітуму. Бункерні напіввагони мають подвійні металеві стіни і труби між ними, в яких пропускається підігріта пара для нагрівання внутрішньої поверхні стін і вантажу. Пристрій для перекидання бункерів напіввагона дозволяє з мінімальними витратами робочої сили і часу його розвантажувати.

Для перевезення хімічних і харчових вантажів, якщо для цих цілей не потрібні цистерни спеціальної конструкції (розраховані на надлишковий тиск, покриття внутрішньої поверхні котла антикорозійними шаром тощо) можуть використовуватися нафтобензинові цистерни після промивання (пропарювання) та нанесення відповідних трафаретів і пофарбування згідно до вимог Правил перевезення наливних вантажів.

Над номером цистерни на котлі по обидва боки наноситься додатковий трафарет: "С" – для світлих нафтопродуктів, "Т" – темних, "СТ" – світлих і темних, "X" – хімічних вантажів, "П" – харчових вантажів. Крім того, ставиться знак типу калібровки котла, потрібний для визначення кількості налитого в цистерну вантажу за спеціальними таблицями калібровки.

До парку залізниць належать вагони-цистерни, конструкція яких забезпечує перевезення нафти і нафтопродуктів (нафтобензинові) та бункерні напіввагони для перевезення бітуму. Спеціально виділені цистерни загального парку залізниць України для перевезення хімічних і харчових вантажів дозволяється використовувати під налив тільки тих вантажів, для яких такі цистерни призначені, на котлах цих цистерн наноситься точне найменування продукту і станція приписки.

Вантажі, для перевезення яких потрібні цистерни спеціальної конструкції (скраплені гази, кислоти, меланж, жовтий фосфор тощо), перевозяться в цистернах відправника (одержувача). Ці цистерни, як і всі інші власні і орендовані приписуються до станцій навантаження або вивантаження. На торцевих днищах цистерн наноситься трафарет "Срочный возврат на ст.________ ж.д." (вказується станція і залізниця приписки), під ним трафарет: “Арендован...”, “Собственник...” (вказується орендар або власник цистерни). Крім того, спеціальні трафарети вказують на характер небезпечності вантажу ("Огнеопасно", "Ядовито" тощо), а у випадках, передбачених Правилами, також найменування вантажу, для якого цистерна спеціалізована ("Патока", ”Растительное масло" тощо). Власники цих цистерн фарбують їх торцеві днища

ірами у зелений колір. Біля краю днищ по колу наноситься біла смуга шириною 300мм.

Нанесення на котлах цистерн відповідних кольорових смуг, знаків небезпеки, трафаретів, місця їх нанесення, колір і розмір цифр та літерів

повинні відповідати вимогам Правил перевезень вантажів, стандартів і технічних умов на виготовлення цистерн.

Власні вагони-цистерни допускаються до виходу на загальну мережу залізниць України після реєстрації в автоматизованому банку даних власних вагонів Інформаційно-статистичного центру Укрзалізниці і технічного огляду цистерн представником служби вагонного господарства залізниці. Про проведений технічний огляд на днищах цистерн проставляється трафарет із зазначенням дати і пункту огляду.

Спеціалізовані контейнери-цистерни поділяються на:

•контейнери-цистерни для перевезення безпечних рідин, які завантажуються і розвантажуються гравітаційним способом (самоплином) – кодові позначення 70;

•контейнери-цистерни для перевезення безпечних рідин, які завантажуються і розвантажуються примусово за допомогою спеціальних пристроїв – кодові позначення: 71 і 72;

•контейнери-цистерни для перевезення небезпечних рідин – кодові позначення: 73, 74, 75 і 76;

•контейнери-цистерни для перевезення небезпечних газів – кодові позначення: 77, 78 і 79.

Кодове позначення залежить від конструктивних особливостей і максимального тиску в контейнері-цистерні.

Спеціалізовані великотоннажні контейнери-цистерни повинні відповідати нормам Міжнародної конвенції щодо безпечних контейнерів, державним і міжнародним стандартам.

На контейнерах-цистернах у легкодоступному видному місці кріпиться маркувальна табличка з некорозійного матеріалу з інформацією про виробника, заводський номер, дату випуску, місткість і норму робочого тиску, результати першого і останнього гідравлічного випробування, власника цистерни або орендаря, масу тари, допустиму масу брутто, код контейнера і найменування вантажу, для якого він призначений.

Назва власника чи орендаря, об’єм, маса брутто і найменування вантажу можуть наноситися фарбою безпосередньо на контейнер-цистерну, а при перевезенні небезпечних вантажів обов’язково ще наносяться знаки небезпеки і відповідні трафарети згідно з Правилами перевезень небезпечних вантажів.

11.3.4 Оформлення перевізних документів на наливні вантажі

На кожну відправку наливного вантажу відправник надає станції відправлення комплект перевізних документів, заповнений у відповідності до Правил оформлення перевізних документів (розділ 4 Правил перевезень).

У разі відправлення небезпечного вантажу відправник у графі накладної “Найменування вантажу” повинен зазначити номер ООН, точне найменування вантажу згідно із Алфавітним покажчиком додатку 1 до Правил перевезення наливних вантажів, клас і підклас небезпечності вантажу (із класифікаційного шифру), номер аварійної картки і відмітку про страхування відповідальності

відправника (наприклад: “1547, Анілін, підклас 6.1, АК 608, застраховано, договір від ... № ..., страхова компанія ...”. Номер ООН може не проставлятися, якщо він відсутній в Алфавітному покажчику. Якщо в покажчику відсутній номер аварійної картки, то вона додається відправником до накладної і в графі “Найменування вантажу” проставляється відмітка “АК додається”.

У верхній частині перевізних документів відправник проставляє штемпелі червоного кольору, зазначені в Алфавітному покажчику для даного вантажу. Аналогічні штемпелі проставляються станцією у вагонному листі.

На кожний завантажений контейнер-цистерну відправник оформляє перевізні документи у відповідності до Правил перевезення вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах відправників і одержувачів (розділ 24 Правил перевезень).

Оформлення перевізних документів на перевезення небезпечних вантажів у контейнерах-цистернах і на повернення порожніх контейнерів-цистерн з-під небезпечних вантажів проводиться крім того у відповідності до Правил перевезень небезпечних вантажів.

11.3.5 Правила наливу і зливу вантажів

Налив і злив вантажів, які перевозяться у вагонах-цистернах, бункерних напіввагонах і контейнерах-цистернах, дозволяється Правилами тільки на місцях незагального користування.

Під налив повинні подаватися справні вагони і контейнери-цистерни згідно з додатком 1 до розділу 30 Правил перевезень, які відповідають найменуванню вантажу, що в них перевозиться. Огляд вагонів і контейнерів здійснюється перед подачею в порожньому стані. Не дозволяється подавати під налив вагони і контейнери, в яких до планового ремонту залишилось менше 15 діб.

Технічний огляд і визначення придатності ходових частин, букс, рами, гальмових і ударно-тягових пристроїв власного і орендованого рухомого складу здійснюють працівники вагонного господарства залізниць, технічний стан і придатність для перевезення наливних вантажів котлів спеціальних (спеціалізованих) цистерн і контейнерів-цистерн, а також їх арматури і обладнання визначає відправник.

Підготовку цистерн парку залізниць під налив нафтопродуктів проводить залізниця або відправник за рахунок залізниці за договором, а спеціальних (спеціалізованих) цистерн, бункерних напіввагонів і контейнерів-цистерн усіх форм власності – відправник своїми засобами і за свій рахунок.

Придатність у комерційному відношенні цистерн усіх форм власності, бункерних напіввагонів і контейнерів-цистерн для перевезення конкретних вантажів визначає відправник, який несе відповідальність за псування вантажів у результаті наливу в невідповідну або неочищену цистерну, бункерний напіввагон, контейнер-цистерну, а також за наслідки неправильного їх використання.

У цистерни вантажопідйомністю 60т і більше вантажі наливають до рівня сегмента, вантажопідйомністю менше 60т – до половини висоти верхнього